ВООЗ визначає психічне здоров’я як стан благополуччя, в якому людина реалізує свої здібності та може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільство.

Враховуючи зміни, що відбуваються у навколишньому середовищі, негативний вплив оточення, нераціональний спосіб життя, а також генетичні та спадкові чинники, психічне здоров’я чи не кожної людини зазнає іноді неабиякого стресу і через різноманітні морфолого-фізіологічні та біохімічні фактори завдають шкоди ментальному стану людини.

Особливо це стосується дітей та молоді, психіка яких ще недостатньо сформована та часто неадекватно реагує на зовнішні подразники. Як стверджує головний позаштатний дитячий психіатр Управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олена Порошина, у молодіжному середовищі переважають психічні розлади, пов’язані із девіантною поведінкою, захопленням комп’ютерними іграми, зверхнім ставленням до однолітків та відсутністю контролю з боку батьків.

«Нині на обліку у психіатрів знаходиться понад 3,5 тисячі дітей, юнаків та дівчат, – зазначає Олена Порошина. – Звісно, що загальна кількість тих, хто потребує корекції психологічного розвитку, набагато більша. Втім, якщо батьки або вихователі своєчасно звернуть увагу на деякі аномалії психіки дитини, тоді спільними зусиллями психологів, педагогів, батьків та психіатрів вона буде скерована у потрібне русло».

За словами фахівця, останнім часом у молодіжному середовищі поширилося таке негативне явище, як булінг – цькування однолітків з метою самоствердження та хизування перед оточуючими. Лише за останній рік правоохоронцями області було зафіксовано 4 серйозних випадки знущання однолітків над своїми ровесниками. І прикро, що ініціаторами таких протиправних дій часто виступають дівчата-школярки у віці 12-14 років.

«Булінг заважає дитині вчитися, формуються різноманітні фобії, депресії та розлади у поведінці. Крім того, він сприяє зниженню самооцінки дитини та може слугувати чинником появи психічних розладів у майбутньому. Головне, що потрібно зробити, – назвати цькування цькуванням, насильством, позначити, що дії агресорів помічені і що це необхідно припинити. Так все, що кривдники вважають жартом, виявиться виставленим в іншому світлі. І зробити це повинен або класний керівник, або завуч, або директор. Якщо дитину б'ють, потрібно звертатися до травмпункту, проходити медичний огляд, повідомляти в поліцію і звертатися до суду за компенсацією шкоди. Відповідальними за протиправні діяння будуть батьки і школа, – зазначає Олена Порошина. – Один з видів цькування є так званий кібербулінг – цькування за допомогою комп’ютерних мереж,що носить тривалий характер. Одне з важливих «переваг» цькування в інтернеті для агресора – почуття безкарності. Наживо жертва може залучити сторонніх людей або дати фізичну відсіч, а анонімне цькування на фізичній дистанції розв'язує агресору руки.

Крім того, в інтернеті агресор не бачить емоцій жертви. Можна тільки здогадуватися з відповідей, що вона відчуває. Агресор до кінця не знає, чи не грають з ним, адже можна прикинутися жертвою і тролити у відповідь.

На відміну від звичайного булінгу, кібербулінг безперервний. Дитина може вийти зі школи, з класу і булінг зупиниться. А зараз спілкування в соціальних мережах є важливою частиною комунікації. Щоб зупинити кіберцькування, доводиться зовсім виключати себе зі спілкування, інакше жертва виявляється цілодобово доступна. Дитина лягає спати, а вранці знову бачить в соціальних мережах свою фотографію з образливим підписом».

Психологи та психіатри вважають, що на булінг неможна не звертати уваги і якщо немає можливості його припинити за допомогою профілактичних бесід з боку батьків та педагогів, тоді необхідно консультуватися у спеціалістів. «На Чернігівщині створено широку мережу закладів, куди варто звертатися у разі цькування. По-перше, таку допомогу просто зобов’язані надавати шкільні психологи. Крім того, відповідні консультації нададуть в диспансерному відділенні обласної психоневрологічної лікарні, (де створено центр психологічної допомоги), у центрі планування сім’ї при Чернігівському пологовому будинку, у клініці, дружньої до молоді тощо», – зауважує Олена Порошина.