Як зазначили фахівці, агресивність ураження легень через COVID-19 у першу чергу пов’язане із тим, що звичайна пневмонія має суттєві відмінності від запалення легень, спричинених коронавірусом. За словами Івана Тельнова, остання насправді не є класичною пневмонією, а пневмонітом, адже немає бактерійного ураження легенів, а за етіологією захворювання має вірусне походження.

«У випадку пневмоніту виникають мікротромби у судинному руслі легень. Тому в наявності реакція гіперзапалення, яке характеризується неможливістю транспортувати кисень з альвеол до капілярів. Звідси людина і відчуває кисневе голодування, задишку та іншу характерну симптоматику. На жаль, у такому випадку ми не маємо бактерійного носія, на якого можна подіяти специфічними ліками. Також ми не маємо препаратів із доведеної ефективністю проти COVID-19, відтак змушені застосовувати лише симптоматичну терапію. Отже, виникає так званий «цитокіновий шторм», гострий респіраторний дистрес-синдром тощо. Незважаючи на те, що COVID-19 вже добре описаний та вивчений, ліків не знайдено і медицина поки не здатна вплинути на цей патологічний процес. До речі, патологічний процес у дихальній системі може спостерігатися і у тих, хто має легкій перебіг хвороби. На щастя, в більшості випадків організм сам справляється із патологією. Крім того, відсоток ураження легенів (під час, наприклад, рентгенологічного дослідження) при ковідній інфекції аж ніяк не свідчить про тяжкість перебігу захворювання», – зазначив Іван Тельнов.

Втім, не кожен, хто захворів на коронавірусну інфекцію, стикається саме із ковідним пневмонітом. Микола Дейкун запевняє, що лише приблизно 10 відсотків хворих на COVID нині мають ураження легень. «Нині на стаціонарному лікуванні щодо коронавірусної інфекції в області перебуває 536 людей, – наголосив Петро Гармаш, – вони госпіталізовані із середнім та важким перебігом захворювання, а також із супутніми патологіями. З них до 18 пацієнтів застосовується штучна вентиляція легень, а 288 знаходяться на періодичній кисневій підтримці».

У яких випадках варто призначати комп’ютерну томографію? Іван Тельнов вважає: якщо у людини з’явилися ознаки гострої респіраторної вірусної хвороби, КТ робити не варто, адже це велике навантаження на імунну систему організму, а також потребує подальшого розшифровування спеціалістом: «Одне КТ-дослідження дорівнює приблизно 350 звичайним рентгенівським знімкам і невідомо, як це вплине на здоров’я людини у подальшому. Тому його варто проходити лише за призначенням лікаря, який за результатами цього дослідження буде встановлювати діагноз. І з цих же причин не варто проходити КТ декілька разів, бо рентгенологічні зміни можуть спостерігається ще протягом кількох місяців. А при виписці зі стаціонарного відділення необхідно базуватися на стані хворого, а не на результатах аналізів чи різноманітних додаткових дослідженнях».

Що стосується доступу громадян до КТ, то Петро Гармаш зазначає – всі відділення, які займаються лікуванням COVID-19, мають договори з проведення цього виду діагностики, їм за це відбувається відшкодування, згідно з укладеними договорами із НСЗУ у розділі «стаціонарна допомога».

Особливо актуальним є питання поєднання коронавірусної інфекції і туберкульозу. Так, за словами Миколи Дейкуна, в очолюваному ним закладі, де нині перебуває 88 пацієнтів, створені умови для запобігання внутрішньо- лікарняної інфекції (COVID-19) через дотримання стандартів інфекційного контролю, а пацієнти обстежуються на наявність коронавірусу. Втім, серед пацієнтів є хворі на COVID-19, які лікуються у загальнолікарняній мережі.

Учасники програми наголосили: враховуючи, що нині триває Всесвітній тиждень раціонального використання антибактеріальної терапії, лікарям варто уникати зайвого призначення антибіотиків, а людям не слід займатися самолікуванням так само, як і призначенням специфічних антибактеріальних препаратів. Адже за 2-3 роки суспільство стикнеться із шаленою антибіотикорезистентністю, не маючи можливість лікувати звичайні запалення легень. Втім, проблема полягає у тому, що часто-густо лікарі зайвий раз призначають антибіотики, хоча у відповідних протоколах чітко визначено, коли і за яких обставин їх слід вносити до переліку лікарських препаратів при COVID-19, частіше за все тоді, коли до вірусної приєднується ще й бактеріальна вторинна інфекція.

«Як би там не було, лікар має призначати лікування, спираючись на наявну у хворого симптоматику. Це стосується і стаціонарних відділень, де у разі зміни лікування проводяться консиліуми лікарів і здійснюється корекція терапії», – сказав Петро Гармаш.