Через зростання середньої тривалості життя все більше людей доживають до глибокої старості і у них виникають важкі невиліковні хвороби. Причиною смерті частіше стає не гостра патологія, а поєднані хронічні захворювання, що ставить перед системою охорони здоров’я завдання забезпечити більш ефективну та чуйну допомогу людям в останні роки їхнього життя. Все більше людей у похилому віці потребують допомоги у зв'язку з хронічними серцево-судинними, респіраторними, цереброваскулярними розладами, деменцією, а також онкологічними захворюваннями. Група населення, що потребує паліативної допомоги, істотно збільшилась. Паліативна допомога включає психологічно-моральну та фізичну підтримку, направлену на допомогу хворому зберігати активне і комфортне життя до останнього дня. Використовуючи комплексний підхід, паліативна допомога ефективно реагує на потреби хворих та їхніх близьких. Вона сприяє покращенню якості життя і позитивно впливає на перебіг захворювання.

Літні люди мають особливі потреби, оскільки властиві їм порушення здоров'я відрізняються підвищеною складністю, частіше виникають поєднані розлади здоров'я різного ступеня тяжкості. «Результати наших спостережень, – зауважує головний лікар Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні Володимир Ященко, – свідчать про те, що з віком значно підвищується поява таких симптомів, як психічна дезорієнтація, порушення функції сечового міхура та кишечника, ослаблення зору та слуху, виникають запаморочення. Порушення, які спостерігаються у літніх людей, складаються з проявів основного захворювання та власне вікових розладів. Це обумовлює значну потребу в допомозі, тому паліативна служба повинна забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню проблем, що виникають. Наприклад, серцевою недостатністю страждає більше 20% людей у віці понад 70 років. При цьому вірогідність летальних випадків протягом п'яти років складає 80%. А це гірший прогноз, ніж для багатьох видів злоякісних пухлин. Прояви деменції спостерігаються у 12% людей старше 70 років. У людей, що подолали 80-річний рубіж, цей показник підвищується до 23%. Середня тривалість життя пацієнтів з моменту встановлення діагнозу складає близько 8 років, і в цей період відбувається прогресивне зниження функціональних можливостей та рівня психічного орієнтування. Типова симптоматика складається з психічної дезорієнтації, нетримання сечі, болю, пригніченого настрою, закрепів і втрати апетиту. Поступове руйнування особи хворого негативно впливає на його близьких. Тому догляд за ним вимагає значних зусиль. Надання допомоги хворим з деменцією, нездібним до свідомого волевиявлення, тягне за собою безліч етичних проблем. Враховуючи вимоги цивілізованого суспільства до гуманного ставлення до людей на будь-якому етапі життя і виникла ідея створення паліативної допомоги в області. Так, 5 жовтня 2005 року на базі КЗ «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» було відкрито 12 ліжок для надання паліативної допомоги людям похилого віку. Згідно Концепції розвитку психіатричної служби Чернігівської області, з 1 липня 2008 року структурний підрозділ паліативної допомоги був перепрофільований у відділення психічних і поведінкових розладів для надання паліативної допомоги людям похилого віку з важкою супутньою сомато-неврологічною патологією. З 2010 року тут функціонує 40 ліжок. У палатах, інших приміщеннях відділення зроблений капітальний ремонт та створені всі необхідні умови. Наше відділення є установою, призначеною для госпіталізації хворих з невиліковною патологією з метою забезпечення паліативного (симптоматичного) лікування, знеболювання, надання медико-соціальної допомоги, догляду, психосоціальної реабілітації, а також психологічної підтримки родичів на період хвороби близьких. Поруч з відділенням існує храм на честь ікони Богоматері «Всіх скорботних радість». Священик приходить до пацієнтів поговорити, привітати зі святами. До теперішнього часу ми надали допомогу більше 600 сім'ям, члени яких потребували постійного догляду і медичного обслуговування».