Виповнюється 180 років від дня народження нашого земляка, видатного вченого, генія медицини, відкривача «клітин свідомості» головного мозку, всесвітньо відомого анатома й психіатра.

Народився 26 квітня 1834 року в передмісті Остра Козелецького району Чернігівської області в дворянській сім’ї. Читаючи книгу оточуючої його чудової природи, Володі хотілося якомога більше дізнатися, як створена людина. Жадібного до знання хлопчину віддали для навчання в Петрівську школу. Далі була спочатку Ніжинська, а потім – 2-га Київська гімназії (до речі, тут же навчався Паустовський і Булгаков), де він проявив любов до всіх дисциплін, а особливо до хімії та математики. У 1953 році перед всебічно розвиненим юнаком гостинно розкрилися двері Імператорського університету св. Володимира (нині Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).

В університеті помітили прагнення Володі проникнути в сутність всього живого та пізнати функції людського організму і за пропозицією професора О. П. Вальтера, випускника медичного факультету залишають на кафедрі анатомії – на посаді помічника прозектора кафедри.

Стажування у Відні в лабораторіях видатних європейських вчених: Келлікера, Бунзена, Гіртля, Брюкке, Кірхгофа і Гельмгольця допомогло зібрати матеріал для дисертації на тему «Про механізм кровообігу в печінці», яку захистив 1863 року, отримавши ступінь доктора медичних наук. Разом з тим, Володимир Бец побачив недоліки анатомічних шкіл Заходу. Вчені того часу вважали, що будова кори головного мозку – це одне, а свідомість і поведінка – зовсім інше. Згодом Володимир Бец доведе, що насправді все взаємопов’язане і це спричинило революцію в науці. Він знайшов одинадцять різних типів кори великого мозку і вивчив зв’язок між ними та білою речовиною.

Вернувшись із-за кордону Володимир Олексійович стає прозектором кафедри анатомії медичного факультету Імператорського університету св. Володимира. Бец починає настільки захоплююче читати студентам лекції, що його любов до анатомії передавалась іншим.

Опублікована у 1864 році стаття Беца «Декілька зауважень про макроскопічну будову надниркових залоз» стала важливим етапом на його науковому шляху і відкрила новий період у наукових пошуках.

З 1869 по 1890 рік Володимир Бец керує кафедрою анатомії і на цей період припадає розквіт його наукової діяльності. Після багатьох невдалих спроб вченому вдалося добитися затвердіння мозку за допомогою йоду для того щоб можна було робити тонкі мікроскопічні розрізи не тільки мозочку, але й всіх частин півкулі головного мозку. Крім того, він забарвлював нервові клітин за допомогою виготовленого власноруч барвника з кошенілі – жучка на зразок тлі. Таким чином йому вдалося виявити гігантські пірамідні клітини (зараз вони називаються клітинами Беца), ніким до цього часу не помічені. Володимир Олексійович довів, що вони є морфологічним субстратом локалізації, описаного Фрічем та Гітцігом рухового центру, який регулює діяльність скелетних м’язів. Таким чином, колекція з 8000 гістологічних препаратів головного та спинного мозку людини та тварин допомогла виявити багато таємниць «центру управління» нашого організму і Бец становиться засновником вчення про цитомієлоархітектоніку головного мозку.

На з’їзді природознавців та лікарів у Лейпцігу 1872 року професор К. Людвіг після огляду колекції запропонував надрукувати атлас малюнків з його препаратів за рахунок Дрезденської академії наук. Але український вчений відмовився, вважаючи, що це зроблять на його батьківщині. Пізніше він самотужки опанував друкарську справу і у своїй квартирі йому вдалося надрукувати 30 таблиць «Атласу головного мозку людини». На жаль, повністю атлас не вийшов у світ через передчасну смерть вченого.

За найбільше зібрання гіпсових відбитків мозку Володимир Бец отримав медаль на Всеросійській мануфактурній виставці у Петербурзі 1870 року та медаль на Всесвітній виставці у Відні, де колекцію оцінили в 7000 австралійських гульденів. Любов до рідної України не дозволила Володимиру Бецу прийняти пропозицію професора В. Бенедикта щодо продажу колекції гістологічних препаратів, завдяки чому вона й досі зберігається в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця.

Відкриття Олександра Беца було підтверджено одним з основоположників вітчизняної психіатрії І. П. Мережковським, французьким невропатологом Ж. М. Шарко та іншими дослідниками.

У 1887 році вийшла монографія Володимира Беца «Морфологія остеогенезу». Це було підсумком величезної роботи над створеною ним колекцією кісток та черепів, рівної якій не було в усій Європі. При її дослідженні спостерігається динаміка розвитку кісткової системи людини від 2-х місяців до 17, 41 і 110-річного віку. В цьому дослідженні Володимир Олексійович уперше вивчив усі точки закостеніння й виклав їхню топографію та чітко визначив своє ставлення до анатомії як до науки, що тісно пов’язана з фізіологією. Бец також удосконалив метод виготовлення тонких зрізів надниркової залози.

У 1890 році 56-річний професор із-за складних обставин на роботі переходить працювати в Кирилівську лікарню на посаду консультанта з нервових хвороб, а пізніше стає головним лікарем Південно-Західної залізниці.

Помер Володимир Бец 12 жовтня 1894 року у 60-річному віці. Близькі і друзі виконали його передсмертну волю, поховавши на схилах Дніпра, у мальовничому куточку Видубицького монастиря.

Володимир Бец залишив велику спадщину в 50 наукових праць, її ще можна вивчати протягом багатьох років. Його вчення має надзвичайно велике значення для всієї медичної науки, особливо для нейрофізіології, нейроморфології, невропатології, психіатрії, нейрохірургії, що й досі рятує життя мільйонам людей в у сьому світі. Він довів, що Творець наділив кожного, незалежно від того якої вона раси і культури, найважливішим органом – мозком, який робить нас людиною, і таємниці якого ще повністю не вивчені.

Нащадки пам’ятають великого вчителя. На його батьківщині, в Острі, одна з вулиць названа в його честь. В Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця створено кімнату-музей Володимира Беца. Студенти університету і зараз користуються його безцінною колекцією зрізів головного мозку. В Чернігівській обласній науковій медичній бібліотеці зберігаються всі публікації про життя та діяльність великого анатома.

Ірина Воронцовська, головний бібліограф Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки