…Захворювання, про яке піде мова, не передається повітряно-крапельним шляхом ,через статевий контакт або медичне втручання, тому ні марлева пов`язка на обличчі, ні презерватив, ні одноразові шприци Вас не врятують. Уявіть собі хворобу, яка від моменту зачаття вже закладена у наш генетичний код; передвісники якої спостерігаються у чверті здорових людей; і яка, що найстрашніше, активуючись і трансформуючись при поки-що нез`ясованих обставинах, вбиває половину своїх жертв протягом року після виникнення перших симптомів і більшу частину тих, що залишаться – протягом наступних 1-2 років. Знайомтесь…

Колоректальна аденокарцинома нещодавно визнана світом, як головна онкологічна проблема людства у ХХІ столітті. У світі приблизно одному мільйону пацієнтів за рік вперше ставлять діагноз «аденокарцинома (рак) товстої кишки» і ця цифра щороку неухильно зростає. В Україні це майже 10% усієї злоякісної онкопатології (друге місце після раку легенів, але перше – за темпами зростання). Проблема ускладнюється тим фактом, що ні доброякісні аденоми, ні злоякісні новоутворення на ранніх стадіях свого розвитку ніяк не турбують своїх власників. А це, між іншим, найбільш сприятливий для лікування період хвороби, який обумовлює позитивний прогноз на одужання. Турбувати починають пухлини, лікування яких у половині випадків є вже неефективним, шансів на одужання вже немає і протягом року після обстеження і встановлення страшного діагнозу, незважаючи на лікування, хворі з цим діагнозом помирають. Тож робимо висновок, що для кожного другого нашого пацієнта це вже не діагноз, а вирок без відстрочки виконання.

Зваживши на таку загрозливу ситуацію, протягом останніх двох десятиліть, світові наукові і клінічні дослідження зосередились на вивченні колоректального раку. До прогресу в цій роботі спонукали досягнення у технологіях медичної візуалізації, хірургічних та ендоскопічних методах лікування плюс вивчення епідеміології, поглиблений аналіз скрінінгових досліджень та багаторічних спостережень за групами ризику. Ці здобутки призвели до серії відкриттів у патогенезі колоректального раку. Стало зрозуміло, наприклад, що лише у поодиноких індивідуумів ці пухлини є наслідком генетичних мутацій і не пов`язані із спадковістю чи зовнішніми чинниками. У більшості ж випадків розвиток цього злоякісного процесу є складною взаємодією між організмом з його генетичним спадком та факторами оточуючого середовища. Крім того, нове розуміння біології пухлини призвело до того, що були синтезовані декілька нових хіміотерапевтичних протипухлинних засобів. Але не дивлячись на цей прогрес, зростання захворюваності на рак товстої кишки не зменшується, а страшні і жахливі хірургічні методи все ще демонструють найліпші результати лікування. Отже, науковий прорив так і не відбувся, проте стало достовірно відомо, що у переважній більшості випадків колоректальний рак розвивається з доброякісної аденоми (поліпа) протягом тривалого періоду і виявляється звичайними скринінговими методами.

Таким чином стає зрозуміло: якщо сьогодні ми не можемо вплинути на темпи зростання захворюваності (методів первинної профілактики колоректального раку не існує), то єдиний спосіб максимально зменшити смертність від цього злоякісного процесу – вторинна профілактика (виявлення процесу на стадії, яка дозволяє застосувати радикальне лікування із сприятливим прогнозом на видужання). Тобто, обстежуючи лише людей, які вважають себе абсолютно здоровими, ми маємо знаходити в них як злоякісні так і доброякісні пухлини товстої кишки до виникнення перших симптомів.

…Доктрина Всесвітньої Організації Охорони Здоров`я (ВООЗ) за рекомендацією Світового фонду вивчення раку передбачає: пацієнтам груп ризику та особам старше 50 років рекомендувати щорічно здавати кал на приховану кров та кожні 5 років (до настання 75-річного віку) проводити ендоскопічне дослідження, за допомогою якого мають виявлятися та видалятися аденоми. Цей комплекс заходів є найбільш успішним щодо попередження колоректального раку. (З вельми авторитетного західного видання).

Розкладемо по полицях... Усім лікарям відомо, що за статистикою одноразове дослідження калу на приховану кров не діагностує кожну п`яту злоякісну пухлину, особливо з тих, що знаходяться у середніх відділах товстої кишки. І хоча цей відсоток можна зменшити за рахунок збільшення кількості таких тестів за одне обстеження, слід пам`ятати, що багато доброякісних аденом і, навіть, деякі ранні форми раку – не кровоточать, тому відсутність крові у калі не означає, що пухлини немає. Не дивлячись на те, що в інших чотирьох, з п`яти випадків, він допомагає, слід пам`ятати, що наявність прихованої крові в калі ще не означає, що у Вас рак; це може бути навіть кров з ясен, після ретельної чистки зубів. Буває, що причина взагалі не пов`язана із шлунково-кишковим трактом, наприклад – при туберкульозі легень.

Отже виходить, що метод поганий? Ні, не поганий, просто він неспецифічний, тобто вказує нам, що маємо проблему, але не вказує, яку. Якщо у Вас він виявився позитивним, треба спокійно, без зайвої метушні розібратись, а для цього необхідно дообстежитись. На цьому етапі рішення має приймати Ваш лікар. Головне, щоб він у гарячці діагностичного пошуку не забув призначити ендоскопічне обстеження товстої кишки. Якщо ж, маючи негативний результат тесту, Ви все одно почуваєтесь неспокійно – наполягайте на дообстеженні.

Серед рекомендацій Світового фонду вивчення раку, у якості ендоскопічного контролю перевага надається фіброколоноскопії, але враховуючи недооснащеність колоноскопами лікувально-профілактичних закладів країн з економікою, що розвивається (це, мабуть, про нас), допускається сигмоскопія… (З того ж таки вельми авторитетного західного видання)

Цікава деталь: серед безсимптомних пацієнтів, під час скрінінгових (поголовних) колоноскопій у віковій категорії понад 50 років, аденоми повинні виявлятися у чверті чоловіків і 15% жінок. Мало того, саме частота виявлення аденом у пацієнтів цієї вікової категорії є пріоритетним показником якості роботи лікаря ендоскопіста (дані Американської асоціації лікарів-гастроентерологів). А тепер згадаємо тезу: «колоректальний рак розвивається з доброякісної аденоми», третина яких (за нашою статистикою, бо на заході рахують – більше половини) локалізується вище сигмовидної кишки. Залишається лишень уявити, яка кількість населення має знаходитись у групі ризику і яка кількість туди не потрапить, якщо замінити колоноскопію на сигмоскопію, при якій, у кращому випадку, оглядається лише третина товстої кишки…

А тепер – що таке «група ризику»? По-перше: виходячи з визначення авторитетних джерел, всі ми, по досягненню 50-річного віку, автоматично стаємо кандидатами на диспансеризацію. Але це – за бажанням. По-друге: експерти Світового фонду вивчення раку чітко визначили групи пацієнтів, яких необхідно диспансеризувати, як «родичів хворих зі спадковим раком товстої кишки». А як простій, далекій від медицини людині визначити, чи рак товстої кишки, від якого або страждає, або вже помер її родич – спадковий (тобто генетично передумовлений)? Повторюся: у кожному конкретному випадку визначити це надзвичайно важко – генетичні дослідження надто вартісні і обтяжливі для бюджету, тому, враховуючи результати багатоцентрових досліджень, які довели спадковість цієї хвороби у переважної більшості носіїв, вирішено завчасно вважати спадковим кожен випадок раку товстої кишки. Виходячи із цієї концепції, визначено чотири групи ризику:

1. Родичі першої лінії (рідні брати і сестри (від одних біологічних батьків) та діти) хворого з аденоматозним поліпозом, або в сім`ї яких було декілька випадків колоректального раку (не менш як 3 члена родини, які захворіли до 50 років). Перша колоноскопія має бути проведена вже у 14 років;

2. Родичі першої лінії хворого злоякісною або доброякісною аденомою товстої кишки, якому не виповнилося 60 років (перша колоноскопія має бути проведена у 40 років);

3. Родичі першої лінії хворого злоякісною або доброякісною аденомою товстої кишки, якому понад 60 років (перша колоноскопія має бути проведена у 50 років);

4. Хворі на неспецифічний виразковий коліт чи хворобу Крона з тривалістю захворювання більше 8 років (колоноскопія має проводитись щорічно).