Міжнародний жі¬ночий день неда¬ремно святкується в перший місяць вес¬ни... Адже це час пробудження і розк¬віту. Саме вона, жінка, символізує оновлення, ніжну материнську турботу, лагідність, співчуття. Усі ці риси характеру дуже важливі для представниць прекрасної половини людства, які присвятили своє життя медицині. Сьогодні у га¬лузі охорони здоров'я України працює 80 відсотків жінок — це понад 900 тисяч лікарів, медсестер, санітарок. Серед них професори, доктори ме¬дичних наук, академіки, хірур¬ги, акушери, педіатри, дантис¬ти...

Нині ми навіть не можемо уявити цю галузь без жінок. Хо¬ча так було не завжди. Ще два століття тому їм заборонялося навчатися в медичних закладах і працювати в офіційній меди¬цині. Але прагнення служити людям було притаманне жінці з сивої давнини. Ще з часів Ки-ївської Русі відомі імена жінок, які займалися благодійністю і лікуванням хворих.

З історії відомо, що донька чернігівського князя Мстисла¬ва, онука високоосвіченого Во¬лодимира Мономаха, Євпраксія-Зоя написала трактат «Алімма», що означає «Мазі», Це — перша медична праця, створе¬на жінкою Київської Русі. Її зміст свідчить, що ця жінка була обізнаною в медичних питан¬нях, а також мала власний дос¬від лікування хворих за допомогою народної медицини. В народі її називали «Добродія».

У першій половині XIII ст. бу¬ла популярною лікаркою Феодулія — дочка князя Михайла Чернігівського, більше відома як Єфросинія Чернігівська. Во¬на захоплювалася античною лі¬тературою, була «зело сведу¬ща» в Асклепієвих писаннях. Пізніше прийняла постриг, ста¬ла черницею і лікувала хворих у монастирській лікарні.

В офіційну медицину жінки прийшли тільки в XIX ст. Пер¬ший крок у цьому напрямку зробили медсестри.

Всесвітньо відомій засновниці медсестринської справи Фло¬ренс Найтінгейл, вихованій у тра¬диціях англійської аристократич¬ної сім'ї, одного разу приснився сон, в якому Бог покликав її слу¬жити людям. Серце дівчини з радістю відгукнулося на цей зак¬лик. Незважаючи на те, що рідні та близькі дуже протестували, вона, не маючи жодного досві-ду, йде на службу у військовий шпиталь, де на той час працю¬вали переважно жінки сумнів¬ної поведінки. Флоренс не зля¬кали антисанітарні умови, в яких перебували поранені: бруд, во¬ші, пацюки. Через призму часів ми бачимо наслідки її діяльнос¬ті: тисячі жінок з усіх країн світу стали послідовницями відважної англійки.

В Україні організована фор¬ма надання медичної допомоги з'явилася в середині XIX ст., під час Кримської війни, а наприкінці століття і на Чернігівщині поча¬ла функціонувати перша Общи¬на сестер милосердя св. Фео¬досія. Вона підпорядковувалась Товариству Червоного Хреста, місцеву управу якого очолив сам губернатор. А засновницею та першою попечителькою ста¬ла його дружина, Аглаїда Андрієвська. Цікаво, що майбутні сес¬три відбиралися дуже ретель¬но. Окрім бажання працювати в лікарні, треба було мати ще ві¬ру в Бога та готовність повніс¬тю віддавати себе служінню хворим людям, які так потребу¬ють милосердя, потім ішли в лі¬карню, де одночасно й прохо-дили практику. Курс лекцій охоплював такі предмети, як за¬кон Божий, анатомія, фізіологія, десмургія, вчення про медичні інструменти.

Перші жінки-лікарі з'явили¬ся у XX ст., з відкриттям у 1906 році медичного факультету Ви¬щих жіночих курсів у Москві. Першими випускницями, а піз¬ніше відомими лікарями стали Надія Суслова, Марія Бокова, Варвара Кашеварова-Руднєва, Клавдія Улезько-Строганова.

Усі ми знаємо, який непо¬сильний тягар прийняли на свої тендітні плечі жінки в роки Ве¬ликої Вітчизняної війни на фронтах, у партизанських заго¬нах, в тилу.

Що ж принесли жінки в ме¬дицину? Медицина — це не тільки зцілення, а й співчуття, лагідність, турбота, що само собою лікує. А хворому пот¬рібні не лише ліки й процеду¬ри. Йому, насамперед, необ-хідне милосердя. Всім відомо, що лагідні, обнадійливі слова, сказані в скрутну для людини хвилину, часто роблять чуде¬са. Мудрість жінки, терпіння, її турботливі руки і високий про¬фесіоналізм рятують тисячі хворих. У неї висока місія — на ній тримається світ.