Серед трансмісивних паразитарних хвороб в Україні особливе епідемічне значення через наявність переносників збудників цих паразитозів та сприятливі клімато-географічні умови для їх розвитку в організмі членистоногих, мають малярія, лейшманіоз та дирофіляріоз.

В Україні, після ліквідації місцевої малярії (1960 р.), реєструються, в основному, завізні випадки цього захворювання, поширення якого на території країни не мало місце.

За період 2011-2013 рр. цивільними громадянами на територію України було завезено 220 випадків малярії, з них громадянами України - 70,9%, іноземними громадянами – 29,1%. Триденна малярія (P.vivax) за цей період складала 14,5% від усіх завізних, що є епіднебезпечно, тропічна (P.falciparum) –65,9%, овале-малярія (P.ovale) – 5%, чотириденна (P.malariae) – 1,4%, малярія спричинена декількома видами збудників – 11%, клінічна – 2,7%.

В останні роки, при зменшенні кількості завізних випадків у 2,3 рази, число mixt-малярії збільшилось на 13,1%, рецидивів – у 1,9 рази, летальних випадків від тропічної малярії – у 3,8 рази. Цьому сприяє поява та збільшення лікарсько-стійкої малярії, розширення міжнародних зв’язків України з багатьма країнами світу, розвиток туризму, підприємництва, здійснення миротворчої місії, організація і проведення відпочинку громадян України за кордоном в ендемічних з малярії регіонах зарубіжних країн, порушення особами, які від’їжджали у тропіки та повертались в Україну правил проведення хіміопрофілактики та інших профілактичних заходів.

Дирофіляріоз - єдиний трансмісивний гельмінтоз місцевого характеру, що реєструється в Україні і має тенденцію до зростання. З 1997 року захворюваність дирофіляріозом населення країни зросла у 63,6 рази. Дирофіляріоз реєструється в усіх регіонах країни. За 2011-2013 р.р. всього в Україні було зареєстровано – 741 випадок. Захворюваність людей корелюється з епізоотією собак у всіх вогнищах та наявністю переносників, які мають епідемічне значення.

Ситуація з дирофіляріозу в Україні ускладнюється і потребує посилення протиепізоотичних, протиепідемічних і профілактичних заходів, в тому числі санітарно-освітньої роботи серед населення з метою попередження нападу комарів на людей і тварин.

Актуальним для України в останні роки стає вісцеральний лейшманіоз (ВЛ), 2 місцевих випадки якого з летальними наслідками (були вперше зареєстровані у 2008р. в м. Києві у дитини 9 років та чоловіка 42р. у м. Львові, які відпочивали у АР Крим). У 2009р. в Сумській області та у 2010р. в м. Севастополі було зареєстровано по 1 випадку ВЛ, які закінчилися одужанням.

Сучасна фауна України переносників збудників лейшманіозів представлена 6 видами москітів, які реєструються у АР Крим, в м. Севастополі та Одеській області.

Актуальність проблеми лейшманіозів в Україні підтверджується ще й реєстрацією завізних випадків шкірного лейшманіозу з багатьох ендемічних країн світу, значним відсотком захворювань на лейшманіоз дітей та незадовільним забезпеченням країни протипаразитарними препаратами для лікування трансмісивних паразитозів.

Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в Україні залишається актуальною природно-вогнищевою проблемою, передусім в Криму та на Волині.

Аналіз матеріалів, проведений ДЗ «УЦКМЗ МОЗ» з 1955 року, показав, що в Україні було зареєстровано 596 випадків КВЕ, в т.ч. 12,5% – завізного та 87,5% місцевого характеру. Найбільша кількість хворих була виявлена у АР Крим (50,7%), Волинській області (37,5%).

За даними ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України» в Україні було зареєстровано 327 ензоотичних щодо КВЕ територій (ЕТ) у 145 адміністративних районах, практично, в усіх областях, крім Луганської, містах Києві та Севастополі, що підтверджує епідемічну значимість проблеми.

В останні 3 роки зареєстровано 16 випадків КВЕ спорадичного характеру, в т.ч. 5 - в АР Крим, 9 – у Волинській області та по 1 випадку завізного характеру у Харківській області та м. Севастополі.

В Україні визначені ензоотичні території з туляремії в АР Крим, 24 областях (218 адміністративних районах); з Ку-гарячки – в АР Крим, 18 областях та м. Севастополі (257 ензоотичних територій у 135 районах); з іксодових кліщових бореліозів (хвороба Лайма) – 3042 територій, в 484 районах усіх 27 адміністративних регіонів; з гарячки Західного Нілу у 18 регіонах, 47 районах, 63 населених пунктах; з марсельської гарячки – у 5 південних регіонах (переважно АР Крим та м. Севастополь).

Реєструються спорадичні випадки захворювання людей на гарячку Західного Нілу (ГЗН).

У 2011 р. – 11 випадків захворювання, у т. ч. у Донецькій – 3, Запорізькій – 5, Миколаївській – 1 областях.

У 2012 р. – 31 випадок, в т. ч. у Донецькій – 6, Полтавській – 15, Запорізькій – 10 областях.

У 2013 р. – 4 випадків, в т. ч. у Полтавській – 3, у Житомирській – 1 областях. Захворювання пов’язане з покусами комарами при відпочинку біля водойм. Усі діагнози підтверджені у вірусологічних лабораторіях обласних лабораторних центрів Державної санепідслужби України.

Захворюваність на хворобу Лайма щорічно має тенденцію до зростання. У 2011 р. зареєстровано 1597 випадків (показник 3,49 на 100 тис. нас.), у 2012 р. – 1646 (3,61), зростання на 3, 07%, у 2013 р. – 1927 (4,24), зростання на 17,07 %.

Показники захворюваності по окремих адміністративних територіях мали значні коливання. Так, у 2011 р. високі показники відмічені у Донецькій – 5,34; Київській – 5,54, Львівській – 4,82, Тернопільській – 5,53, Черкаській – 8,36 областях, м. Києві – 12,25 на 100 тис. нас.

Найбільш низькі показники: від 0,44 до 0,64 у Чернівецькій, Кіровоградській, Тернопільській, Херсонській. Показник по Україні – 3,49.

У 2012 р. високі показники відмічені у Донецькій – 5,61, Київській – 5,26, Сумській – 5,18, Черкаській – 8,89 областях та м. Києві – 11,86 на 100 тис. нас. Показник по Україні – 3,61 на 100 тис. нас. Низькі показники практично у тих самих областях, що і в 2012 р.

У 2013 р. найбільш високі показники відмічені у Донецькій – 6,88, Київській – 7,24, Черкаській – 10,76 областях. та м. Києві – 15,54.

Причина зростання кількості захворювань на хворобу Лайма пов’язана із значною кількістю ензоотичних територій з кліщового лаймбореліозу, як у сільській місцевості, так і у великих містах, та з покращенням діагностики.

Зареєстровано 13 випадків туляремії у 2 областях (Сумська – 10 випадків, Київська – 3 випадки). У 2013 р. зареєстровано 2 випадки захворювань (Київська область) проти 3-х у 2012 р.

У природних осередках туляремії мешкає біля 1,6 млн. осіб, що мають реальний ризик зараження основними джерелами та резервуарами збудника туляремії в Україні залишаються мишовидні гризуни та зайці (у 2013 році – заєць).

Зареєстровано 20 випадків захворювання людей на Ку-гарячку, у 2-х областях (Одеська – 16, Донецька – 4). У 2013 р. зареєстровано 1 випадок у Одеській області проти 4-х у 2012 р.

Захворювання реєструються на фоні відсутності захворювань серед тварин (по даним Державної ветеринарної та фіто санітарної служби).

Зареєстровано 66 випадків захворювань на марсельську гарячку (переважно в АР Крим та м. Севастополь) у 2013 році – 19 випадків (0,040 на 100 тис. нас.), проти 13 у 2012 році (0,03 на 100 тис. нас.). В т. ч. – 12 випадків в АР Крим, 6 – у м. Севастополі, та 1 – у Донецькій області). Поширенню захворювань серед людей сприяє інфікованість південних собачих кліщів Rh. sanguineus та інших, які паразитують на собаках (переважно безпритульних).

Ураховуючи актуальність зазначеного питання для ефективного запобігання передачі трансмісивних інфекцій, одним з головних напрямків є захист від укусів комах, боротьба з їх поширенням. Також має бути забезпечене на достатньому рівні проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів, що дозволять забезпечити вплив на зменшення популяцій мишовидних гризунів та комах-резервуарів та переносників природно-вогнищевих трансмісійних інфекційних хвороб.