Рак передміхурової залози – форма раку, що розвивається в передміхуровій залозі. Передміхурова залоза або простата належить до чоловічої репродуктивної системи. Основні функції залози – часткове виробництво сім'яної рідини (близько 30% загального обсягу), а також участь у процесі сім’явиверження. Здатність чоловіка утримувати сечу теж пов'язана з функцією простати. Найчастіше рак простати діагностують у чоловіків у віці 55-60 років і старше. У країнах Західної Європи рак передміхурової залози на третьому місці серед чоловічих онкологічних хвороб, а в Америці вийшов на перше місце. За захворюваністю в Україні рак простати займає четверту позицію. Щороку реєструють приблизно 6,5 тисяч нових випадків.

Особливість раку простати полягає в тому, що злоякісне утворення розвивається дуже повільно. У початковій стадії захворювання може протікати без яких-небудь помітних симптомів. Тому після 45 років чоловікам потрібно обов'язково проходити огляд і регулярно здавати аналізи. Чим раніше буде виявлена хвороба, тим більше шансів на успішне лікування. Діагностика ранніх уражень простати залишається важкою. Діагноз ставлять на підставі всього перебігу хвороби, а також шляхом обмацування передміхурової залози через пряму кишку. Пальцеве ректальне дослідження – основний метод діагностики рака передміхурової залози. Диференціальний діагноз проводять з аденомою передміхурової залози. Упевнений діагноз рака може бути поставлений лише при значних розмірах залози, її щільності і горбистості. До появи цих виражених ознак рака його важко відрізнити від вікової гіпертрофії залози. Лише 10% пухлин простати, виявлених при пальцевому дослідженні її осередкових ущільнень, досить обмежені і піддаються ефективному лікуванню. Інші випадки складають занедбані раки. Часто рак передміхурової залози виявляють при клінічному обстеженні хворих із метастазами в кістках.

Діагноз установлюють при пункційній біопсії простати, виконаній через пряму кишку, промежину або уретру. Припущення про діагноз може бути зроблене на підставі ультразвукової томографії (УЗД).

У випадках рака, що проростає капсулу передміхурової залози, знаходять підвищену активність кислої фосфатази. У хворих із віддаленими метастазами даний показник підвищений більш ніж у 80% випадків. Як діагностичний маркер визначають у сироватці специфічний Аг простати, але можливі помилково - позитивні результати.

Радіоізотопне сканування кісток, рентгенографія, екскреторна урографія, комп'ютерна томографія органів таза і заочеревинного простору дозволяють знайти метастази в органах, що найбільш часто уражаються.

Значну роль у скринінгу РПЗ, контролі за ефективністю лікування і ранній діагностиці рецидивів відіграє визначення в сироватці крові рівнів ПСА. Недоліком зазначеного способу діагностування є його інвазивність, що поряд із пасивністю чоловічого населення в питаннях ранньої діагностики та профілактики захворювань значно затримує темпи скринінгу РПЗ.

Частота виникнення раку простати у світі варіюється. У Східній і Південній Азії рак передміхурової залози виявляють значно рідше, ніж у Європі. Особливо часто це захворювання зустрічається в США.

Основні причини:

• генетична схильність;

• вплив канцерогенних факторів;

• дієта;

• гіперплазія простати (аденома простати), що прогресує.

Генетична схильність.

У США рак передміхурової залози частіше зустрічається у темношкірих, ніж білих або латиноамериканських чоловіків. Чоловіки, у яких є рак передміхурової залози в анамнезі найближчих родичів, мають у два рази вищий ризик розвитку цього захворювання. Дослідження близнюків в країнах Скандинавії дозволили припустити, що 40 відсотків ризику можна пояснити факторами генетичної схильності. В той же час відсутній ген, відповідальний за виникнення раку передміхурової залози. Різні гени можуть бути причетні до розвитку цього захворювання: зокрема, мутації генів BRCA1 і BRCA2. Інші гени, які включені в поняття "ген раку простати", – це гени андрогенних рецепторів, вітамін Д рецепторів, а також ген HPC1.

Слід виділити кілька основних напрямів, пов'язаних із профілактикою раку простати.

• Необхідне раннє виявлення захворювання, чому сприяє профілактичне (1 разів на рік) ректальне дослідження, яке необхідно проводити кожному чоловіку старше 40 років. У всіх сумнівних випадках показане проходження ультразвукового дослідження органів малого таза.

• Здоровий спосіб життя. Це, насамперед, відмова від шкідливих звичок, таких як куріння, зловживання алкоголем. Також необхідно підвищити рівень фізичної активності.

• Харчування. Особливе значення в харчуванні необхідно приділяти овочам і фруктам (томати, капуста броколі, соя, виноград та ін.). Паралельно необхідно обмежити споживання продуктів, що містять тваринні жири і кальцій.