Всесвітньо відомий хірург, професор Юрій Юрійович Вороний (згідно метрикам Георгій Георгійович – пізніше він змінив своє ім’я і по батькові) народився у 1895 році в с. Журавка Варвинського району в сім’ї професора математики Варшавського університету Георгія Вороного. До речі, ім’я його батька, Георгія Вороного, в одному ряду з іменами найвідоміших математиків світу. Загальновідомі «діаграми Вороного» сьогодні широко використовуються в робототехніці, біоінженерії, кристалографії тощо.

Рід Вороних походить із старовинного козацького роду. Дід Юрія Вороного був професором словесності і викладав в Ніжинському ліцеї та був директором Прилуцької гімназії. Він на власні кошти збудував у рідній Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну народну бібліотеку – читальню. Стараннями Вороних у Журавці ще 1885 року було збудовано один із перших на цілу Російську імперію заводів із переробки лікарських рослин. Крім того, брат Юрія Вороного, Олександра Вороний винайшов спосіб лікування раку (1938), але після доносу за спробу надрукувати свою наукову працю за кордоном був заарештований і загинув в засланні. Взагалі ж, вся родина Вороних зазнала репресій і поневірянь, тому мало хто знає про цей славний рід, представники якого зробили великий внесок в медичну, культурну, духовну скарбницю України.

Дитинство Юрія Вороного пройшло в Варшаві. Тут же він почав навчання в одній з варшавських гімназій, але в зв’язку зі смертю 40-річного батька від хвороби нирок, навчання прийшлося продовжити уже в Україні – Прилуцькій гімназії Чернігівської області, після закінчення якої життєвим шляхом юнак обирає медицину і вступає на медичний факультет Київського університету. Але після початку у 1914 році першої світової війни навчання було припинено. Юнак добровільно вступає у пересувний перев’язний загін Центральної Ради. 16 січня 1918 року Юрій Вороний бере участь у героїчному бою під Крутами. В 1921 році Юрій Вороний закінчує перерване навчання і його залишають в інституті для наукової роботи. Під керівництвом професора Є. Г. Черняхівського продовжуються початі ще в студентські роки досліди по пересадці нирки. Після закінчення працював у Харкові, Херсоні, Житомирі. Дворянське походження, дитинство, проведене в Варшаві, знання іноземних мов зробили життя видатного вченого дуже складним і напруженим. Але, не зважаючи на це, він продовжує інтенсивні досліди по трансплантології під час роботи на кафедрі хірургії Харківського медичного інституту під керівництвом професора В. Н. Шамова. На ІІІ Всесоюзному з’їзді фізіологів(1930) демонструє результати успішної пересадки нирки в досліді. Нирка була прикріплена до правої сторони шиї, що дозволяло вивчати всі біологічні та медичні питання трансплантології. Пізніше, Вороний на ІV Всеукраїнському з’їзді хірургів демонструє собаку з ниркою, пересаджену з допомогою судинного шву під шкіру шиї.

Влітку 1930 року Юрія Вороного призначають головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення Херсонської міської лікарні. На його плечі лягли проблеми по ремонту приміщень лікарні, заготовлення дров, фуражу для худоби на лікарняній фермі, утримання садового господарства та інші невідкладні питання. Але Юрій Вороний ніколи не забував про своє покликання хірурга. Згодом Вороного призначили директором Херсонського вечірнього виробничого медичного інституту з підготовки лікарів із числа фельдшерів, що вже мали досвід роботи на селі. За сумісництвом він очолює кафедру топографічної анатомії.

Згодом Юрій Вороний прийшов до висновку про можливість здійснення пересадки нирки при патологічному стані організму, яке виникає після тяжкого отруєння. Трансплантатом стала нирка від трупу. Численні спостереження, згідно яким органи трупа деякий час зберігають життєдіяльні функції і залишаються стерильними зіграли свою роль в прийнятті такого рішення.

31 березня 1933 року в лікарню поступила хвора 26 років з приводу отруєння сулемою. Не зважаючи на всі лікарські процедури, її стан з кожним днем все більше погіршувався. Було вирішено пересадити їй нирку. Донором використали труп 60-річного чоловіка, який помер від перелому основи черепу. Під місцевою анестезією на правому стегні хворої сформовано ложе для донорської нирки. Так 3 квітня 1933 року о 21 годині в хірургічному відділенні Першої радянської міської лікарні в місті Херсоні вперше у світовій медичній практиці була здійснена клінічна трансплантація нирки хірургом, родом із чернігівської глибинки, Юрієм Вороним. Пересаджена нирка включилася у кровообіг і почала функціонувати: з’явилися рідкі краплинки прозорої сечі. І хоча хвора через 48 годин померла, це було початком нової ери в історії медицини. Юрій Вороний у повоєнні роки здійснив ще чотири подібні операції Згадаймо, що в ті роки лікарям ще не були відомі фундаментальні знання імунобіології та трансплантаційного імунітету. Це дало поштовх для розвитку світової трансплантології. В Європі почали пересаджувати хворим з нирковою недостатністю нирку від родичів. Згодом був створений апарат «Штучна нирка».

У 1934 році Юрію Вороному присвоєно звання старшого наукового співробітника Херсонського науково-опірного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії.

В грудні 1935 року постановою Київського медичного інституту присвоєна вчена ступінь к.м.н. без захисту дисертації.

В передвоєнні роки видатний хірург завідує кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час війни Юрій Вороний попадає в полон, з якого довелося втекти.

У 1952 році Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття вченого ступеню на доктора медичних наук, яка була присвячена питанням патогенезу та терапії травматичного шоку.

В останні роки керував відділом експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомольця та Київського інституту гематології та переливання крові.

Помер Юрій Юрійович Вороний 13 травня 1961 року від сердечного нападу. Похований на байковому кладовищі м. Києва.

Внесок видатного хірурга в світову медицину неоцінимий. З часу першої пересадки одного найважливіших органів людини пройшло 82 роки. За цей період тисячі людей врятовано від неминучої смерті шляхом трансплантології нирки.