«Онкологія» - це слово часто лякає, буквально паралізує багатьох. І навіть, якщо діагноз ще не поставлений, і, тим більше, не підтверджений, саме звернення до онколога чомусь вважається вже небезпечним.

Пухлини - патологічні розростання тканин, що складаються з якісно змінених клітин, що стали нетиповими щодо диференціювання, характеру росту та інших процесів. Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини. Доброякісні пухлини ростуть повільно, лише відсуваючи, розсовуючи, а іноді і здавлюючи навколишні тканини, але не проростаючи в них. Злоякісні пухлини відрізняються інфільтративним (інвазивним) ростом, тобто вони проростають у навколишні тканини і руйнують їх. З цим пов'язана, характерна для злоякісних новоутворень, можливість метастазування. В економічно розвинених країнах злоякісні пухлини займають друге місце після серцево-судинних захворювань серед причин смерті.

Пухлина виникає в результаті розмноження однієї або декількох клітин зі зміненим геномом. Порушення генома, що відбуваються при онкогенезі, тобто перетворенні нормальних клітин у пухлинні полягають у зміні нормальних клітинних генів - протоонкогенів. Змінені протоонкогени, характерні для пухлинних клітин, називають онкогенами.

Поряд з порушеннями регуляції росту для багатьох пухлинних клітин характерне порушення здатності формувати нормальні тканинні і органні структури, а також здатності до нормальної диференціації. Тому структура багатьох пухлин менш впорядкована, ніж структура вихідної нормальної тканини (тканинна атипія). Розвиток пухлин з нормальних тканин (онкогенез) може бути спричинений іонізуючим та ультрафіолетовим випромінюванням, деякими хімічними речовинами (канцерогенами), а також деякими вірусами. Ці агенти викликають зміни клітинного геному, що призводять до пухлинної трансформації.

У вивченні етіології і патогенезу пухлин у людини важливу роль відіграє епідеміологічне дослідження, тобто порівняльні дослідження поширення пухлин у різних групах населення. Так, наприклад, рак шкіри на півдні зустрічається частіше, ніж на півночі, причому найбільш часто він локалізується на обличчі і відкритих частинах тіла, що дозволяє зв'язати його виникнення з надмірним сонячним опроміненням, зокрема ультрафіолетовим. Вивчення захворюваності раком легенів у робітників рудників, де ведеться розробка радіоактивних порід, показало, що злоякісні пухлини у людини можуть бути обумовлені впливом іонізуючого випромінювання. Доведено, що частота раку легенів тісно пов'язана з інтенсивністю і тривалістю куріння. Певну роль у виникненні раку легенів можуть також відігравати забруднення атмосферного повітря канцерогенними речовинами, джерелом яких є викиди опалювальних систем і промислових підприємств, особливо вихлопні гази двигунів внутрішнього згорання. Деякі пухлини людини мають вірусне походження, наприклад, лімфому Беркітта викликає вірус Епштайн-Барра.

Експериментальні дослідження на лабораторних тваринах показали можливість одержання в них різних пухлин за допомогою канцерогенних речовин, іонізуючого випромінювання і вірусів. Поряд із зазначеними агентами навколишнього середовища велику роль у походженні багатьох пухлин відіграють внутрішні чинники. Наприклад, важливу роль у виникненні так званих дисгормональних новоутворень молочної залози, матки, яєчників, гіпофіза, наднирників, передміхурової і щитовидної залоз відіграють порушення балансу гормонів в організмі.

Злоякісні пухлини можуть розвиватися з ряду доброякісних новоутворень, які називають передпухлинними. Таке перетворення доброякісної пухлини в злоякісну називають малігнізацією.

Частота виникнення пухлин зростає з віком, і в більшості випадків вони виникають у віці старше 40 років. Однак деякі пухлини зустрічаються у дітей частіше, ніж у дорослих. До них відносяться тератоми, тобто новоутворення з ембріональної тканини, пухлини з нервової тканини, специфічні пухлини нирок - пухлина Вільмса і різні ангіоми - судинні пухлини.

Прийнято вважати, що злоякісні пухлини в початкових стадіях протікають безсимптомно. Однак це не зовсім так. Відомо, що в більшості випадків в початкових стадіях раку відсутні болі, немає високої температури та інших симптомів, які викликають занепокоєння. Разом з тим майже завжди є незначні прояви захворювання, по яких можна його запідозрити. На цій підставі було сформульовано поняття синдрому так званих малих ознак при раку шлунка: зміна самопочуття хворого, виражається в безпричинній загальній слабкості, зниженні працездатності, швидкій втомлюваності, стійкому зниженні апетиту, втраті почуття задоволення від прийнятої їжі, почутті переповнення шлунка, нудоті, а іноді в появі блювоти. Такі ознаки, як сильні болі, різке схуднення і значна загальна слабкість, є пізніми симптомами хвороби.

Діагностика пухлин проводиться тими ж методами, що і розпізнавання інших захворювань. В її основі лежить ретельне клінічне обстеження хворого. Сучасна онкологія не має можливості постановки діагнозу пухлини на підставі якогось одного лабораторного дослідження. Виняток становлять пухлинні захворювання крові, оскільки при лейкозі дослідження крові може відігравати вирішальну роль у діагностиці, оскільки сама система кровотворення є в даному випадку осередком розвитку пухлинного процесу. Найбільш легко розпізнаються пухлини шкіри, нижньої губи, молочної залози, шийки матки, доступні для огляду і взяття матеріалу для морфологічного дослідження (біопсія).

Найбільш важка рання діагностика пухлин внутрішніх органів (шлунка, легенів, яєчника, товстої кишки, підшлункової залози та ін.). У цьому випадку вирішальне значення набувають спеціальні методи дослідження: рентгенологічні, ізотопні, ендоскопічні, морфологічні, імунологічні та інші.

Завершальний етап діагностики - морфологічне дослідження, яке здійснюється за допомогою гістологічних або цитологічних методів дослідження клітин у матеріалі взятому з ураженої ділянки. З'ясування морфологічних особливостей пухлини дуже важливе для вибору методу лікування.

До цих пір поширена думка про невиліковність злоякісних пухлин. Для більшості форм пухлин це невірно. Найбільш успішно лікують хворих із зовнішніми формами пухлин, що в значній мірі пов'язано з раннім їх розпізнаванням і своєчасним початком лікування. Так, стійко виліковуються близько 95% хворих на рак шкіри, 70-75% хворих на рак молочної залози та шийки матки I-II стадії. Результати лікування хворих, що звернулися в лікувальні установи на більш пізніх стадіях хвороби, гірші. Однак можливості їх лікування завдяки прогресу медичної науки постійно збільшуються.

Лікування пухлин здійснюють різними методами в залежності від їх виду, локалізації, стадії розвитку, від віку хворого та ін. Найбільш широко застосовується хірургічний метод лікування пухлин. Успіхи хірургії злоякісних пухлин, крім поліпшення техніки оперативних втручань, в значній мірі пов'язані з прогресом методів знеболювання, застосуванням антибіотиків, удосконаленням післяопераційного ведення хворих. Загальні принципи онкологічних операцій полягають у тому, що разом з пухлиною необхідно частково видалити оточуючі її здорові тканини та найближчі лімфовузли, в яких найбільш вірогідні метастази.

У великому відсотку випадків оперативні втручання доповнюються променевими і лікарськими методами лікування. Ряд злоякісних пухлин в ранніх стадіях виліковується тільки за допомогою променевої терапії, наприклад рак шкіри, рак нижньої губи, гортані, шийки матки та інш. Променеву терапію успішно використовують і як один з етапів комбінованого лікування до і після оперативного втручання.

Активно розробляються методи лікарського лікування (хіміотерапії). Принципово важливим є доведений факт можливості лікування окремих хворих злоякісними пухлинами за допомогою протипухлинних лікарських засобів. Інтенсивно розробляються методи імунотерапії злоякісних пухлин, спрямовані на активізацію захисних сил організму хворого.

Накопичені наукові дані про пухлини дозволяють намітити два шляхи їх профілактики: попередження виникнення та попередження розвитку пухлин. Перший шлях ґрунтується на відомостях про канцерогенний вплив чинників навколишнього середовища людини. Зменшення контакту з онкогенними факторами веде до зниження захворюваності пухлинами. Наприклад, деякі види професійного раку практично зникли внаслідок зміни умов праці, впровадження нових технологій, проведення захисних заходів та суворого дотримання правил особистої гігієни. Боротьба з курінням і зниження забрудненості вдихуваного повітря є шляхом до профілактики раку легенів. Другий шлях профілактики пухлин заснований на своєчасному виявленні та лікуванні передпухлинних захворювань. Цьому сприяють систематичні профілактичні огляди населення, раннє звернення пацієнтів до лікувальних установ, проведення санітарно-просвітньої роботи, ознайомлення населення з початковими ознаками захворювання.