Меню
 
Головна arrow Публікації
Медсестри та фельдшери Чернігівщини – учасники Другої світової війни

Пройшло більше 70 років після закінчення Другої світової війни, але пам’ять про тих, хто захищав нашу Батьківщину від фашистської чуми, й досі живе в серцях народу.

Без перебільшення можна сказати, що наближали перемогу не тільки солдати, офіцери, генерали, а й медичні сестри, фельдшери та фармацевти, які під шквальним вогнем винесли з поля бою тисячі поранених, надаючи їм таку необхідну першу допомогу! Серед них було багато і наших, чернігівських медиків, які залишивши теплі домівки, направились туди, куди закликало їх власне серце, сповнене патріотизму та любові до Батьківщини.

Жорстока війна перекреслила всі мрії молодої дівчини з села Кукшин Ніжинського району Наталки Власенко, яка хотіла стати лікарем. Але доля розпорядилась по-іншому. Наталка героїчно загинула у жовтні 1942 року в селі Баклань Почепського району Брянської області, куди була десантована як керівник групи для організації боротьби на окупованій території. Нашій землячці, медичній сестрі Варварі Бойко, яку разом з пораненими розстріляли фашисти, присвятив баладу «Дівчина з Червоним Хрестом» чернігівський поет Кузьма Журба. А фельдшер Тетяна Трохимівна Стасюк врятувала десятки поранених під час Сталінградської та Корсунь-Шевченківської битв. Проявляючи мужність і безмежний героїзм, начальник санслужби третього батальйону 8-ї окремої морської бригади фельдшер Павло Іванович Єресько став прообразом героя роману «Плещут холодные волны» відомого письменника В. С. Кучера. Старша медична операційна сестра автохірургічного загону Марія Миколаївна Мостова пройшла фронтовими дорогами від Орловсько-Курської дуги до Берліну. Брала активну участь у визволенні Чернігова. Всю війну разом з польовим шпиталем пройшла старша медсестра з Ніжина Ганна Андріївна Іваненко. Сотні поранених пройшло через її руки. Залишились в пам’яті місця дислокації госпіталю: Могильов, Подольськ, Бухарест, Будапешт. Дослужилась до звання старшого лейтенанта медслужби. Після закінчення війни ще цілий рік виходжувала тяжкохворих у госпіталі. З перших днів війни юна чернігівка, дипломований фармацевт Ганна Степанівна Соловйова пішла добровольцем на війну. У військовому шпиталі не тільки готувала ліки, але й доставляла медикаменти і медичний інструментарій, здавала кров, прала бинти, розвантажувала вагони, переносила поранених. Молоді бійці називали її сестричкою, а старші – донечкою. Після війни ще довго працювала в аптеках Чернігова, передаючи свій багатий досвід молодим фахівцям. Був поранений під Сталінградом фельдшер Прокіп Васильович Базикало, який після війни закінчив Київський медичний інститут і пізніше обіймав у Чернігові посади начмеда Чернігівської обласної лікарні, головного лікаря лікувально-фізкультурного диспансеру.

Багато наших землячок виходжували поранених в партизанських загонах, проявляючи мужність і милосердя. Першими в обласний партизанський загін вступили Віра Лобода і Марія Товстенко. Залишившись в Семенівському лісі з 7 пораненими, Марія Товстенко вимушена була вночі пробиратись за 5 кілометрів в сусіднє село Блешню, щоб прокип’ятити саморобні бинти для перев’язування ран бійців. Смертю хоробрих загинула вісімнадцятирічна Нонна Погуляйло з Ічні при розгромі німців у райцентрі Юровичі. Вона ні на мить не кинула бійців свого взводу, роблячи перев’язки та виносячи поранених у безпечне місце. Загинули на бойовому посту медичні сестри-партизанки Клава Маркова з Холмів, душа школи медсестер Мотя Зозуля. Хоробро боролись з ненависним ворогом медсестри Ф.Швецова, М.К.Скрипка, У.П.Вовкогон, В.Я.Проценко, Є.Д.Курбацька.

Великий внесок у боротьбу з окупантами внесли медсестри з Корюківщини – Ліда Богушевич, Г.І. Іскевич з Перелюбського загону, а також Ніна Олійник з Холминського загону, Надія Тущенко, М.С.Тетянко зі з’єднання М. М. Попудренка. Фельдшер Микола Бувайлик очолював санітарну частину другого полку з’єднання «За Батьківщину», а безстрашна медсестра Анна Гудзь з Остра мстилася ворогові в загоні Ю.О.Збанацького. Будучи тяжко пораненою, підірвала гранатою ворога і пішла у безсмертя. У загоні імені Коцюбинського самовіддано працювали медичні сестри Д.Ф.Пономар, Н.І.Стрілко, М.Жеведь.

Сміливо діяла комсомольсько-молодіжна група, очолювана розвідницею та санітаркою Оленою Білевич. Молодь розклеювала антифашистські листівки, доглядала за пораненими червоноармійцями, допомагала їм приєднатися до лав народних месників. Крім того, сама Білевич була зв’язковою партизанського загону, виконувала складні розвідувальні завдання. Загинула у травні 1943 року. Її ім’я присвоєно одній із вулиць Чернігова.

20-річний фельдшер Григорій Єременко у партизанському з’єднані М.Г.Салая керував санітарною частиною. В тяжких умовах, при примітивному обладнанні та інструментарії, при світлі гасової лампи приходилось зшивати знівечені носи, губи, щелепи. Йому допомагала медична сестра Оля Янченко. Крім того, їм приходилось возити залізні бочки, в яких парили партизанську білизну, верхній одяг, не давши жодного разу спалахнути у партизанському з’єднанні висипному тифу.

Тетяна Іванівна Градобик була фельдшером партизанського патронату на 1000 дітей, жінок, літніх людей, які знаходилися в лісах та болотах Ніжинщини. Після війни працювала лікарем Борзнянської районної лікарні.

Сьогодні ми згадали тільки деяких медичних працівників середньої ланки, юність та молодість яких припала на безмірно тяжке воєнне лихоліття. А скільки їх відійшло у вічність безіменними!

Ірина Воронцовська, головний бібліограф Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки
Офіційний сайт Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації

Copyright © 2008 adprinc  E-MAIL Розробка сайтів