Піддубик – Сущевський належить до числа перших подвижників медицини, які тільки починали закладати в її скарбниці паростки медичних знань, здобуваючи їх по крупинкам на власних досвідах. Його по справедливості вважають першим українським ортопедом і травматологом. Праця «Про нову і вірну геогностичну ознаку утворення рубця після перелому кісток, з додатком різних спостережень з цього предмета, зроблених Протохірургом П.П.» – перша в Україні наукова праця з травматології.

Народившись в сім’ї міщанина, майбутній лікар, як і більшість видатних людей того часу, початкову освіту одержав у Чернігівському колегіумі, який вважався одним з найстаріших і найкращих навчальних закладів України. Він був створений на базі слов’яно-латинської школи, переведеної в Чернігів із Новгорода–Сіверського. З його стін Петро вийшов всебічно освіченим юнаком, провчившись там протягом шести років. Через роки він ще повернеться в рідний навчальний заклад, але вже в ролі викладача медицини, щоб поділитися з його вихованцями набутими знаннями та досвідом. Медичні знання він одержав в медико-хірургічній школі при Санкт-Петербурзькому сухопутному госпіталі. Перші уроки медичної практики Петра Карповича пройшли в Компанійському полку. Потім було ще подальше навчання при адміралтейському госпіталі, що дало змогу отримати звання штаб-лікаря.

У 32роки, озброєний знаннями і медичним досвідом, Піддубик-Сущевський повертається на батьківщину і працює в Борзні міським лікарем, потім хірургом, протохірургом. Це була здібна і обдарована людина. Паралельно він досліджує і епідемічні хвороби, переломи, паралічі ніг, емпієму, тетанус, лікування правця тощо. Набуті практичні знання він увічнив в своїх наукових працях, написаних здебільшого латинською мовою, теми яких такі ж різносторонні, як і все його життя. На жаль історія нам не залишила ніяких відомостей про особисте життя цієї неординарної людини.

І.І. Воронцовська, головний бібліограф
Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки