80 років від дня народження завідувача ортопедичного відділення обласної дитячої лікарні (1974–1993), лікаря травматолога-ортопеда вищої категорії.

Народився Соколов Олександр Олександрович в с. Монастирище Ічнянського району Чернігівської області. Після закінчення середньої школи мріяв про кар’єру військового, проте не судилося. Деякий час працював будівельником у Ніжині. З дитинства гарно малював, креслив, нестандартно міркував. Тож, пропрацювавши рік каменярем у Ніжині, вирішив піти вчитися до будівельного інституту, щоб стати архітектором. Але, як буває, разом із другом подав документи до медичного. Доля посміхнулося Сашкові: в 1955 році став студентом Івано-Франківського медінституту. Через рік переводиться до Луганського державного медичного інституту. Працював спершу лікарем швидкої допомоги, потім хірургом в онкологічному диспансері, травматологом міської лікарні на Луганщині.

У 1966 році Олександр Олександрович повертається на Чернігівщину. Був ортопедом обласної лікарні. Завдяки таланту, неймовірній працездатності, наполегливості у доведенні будь-якої справи до кінця, фанатичної відповідальності за хворих у 1973 році очолив організоване ним відділення травматології обласної дитячої лікарні. Вперше в області впроваджує нові методи діагностики й лікування і, зокрема, метод витягування кінцівок по Ілізарову.

Олександр Олександрович підвищував професійний рівень у відомих клініках, був членом загальносоюзного наукового товариства хірургів. Його знали як високоерудованого спеціаліста, спроможного поставити правильний діагноз за лічені хвилини. За допомогою до Соколова звертались хворі, яким не могли допомогти у травматологічних клініках Києва, Харкова, Дніпропетровська. Те, що робив Сан-Санич (так називали його друзі, знайомі), не потребувало ні повторного лікування, ні додаткових консультацій. Він складав кісточки як архітектор, з точністю до міліметра і діти в подальшому не відчували травм. Маючи велику популярність, був простою, скромною і водночас прямою та відчайдушною людиною. В критичних ситуаціях не боявся зважитися самостійно вилікувати дитині опік обличчя І ступеня, взяти на себе відповідальність за нейрохірургічну операцію, щоб врятувати друга.

Олександр Соколов нагороджений медалями «Ветеран праці» та «За доблесну працю». На превеликий жаль, передчасно пішов з життя у 1996 році.