Рак слизової оболонки ротової порожнини серед злоякісних пухлин голови і шиї посідає 1-є місце. Рак слизової оболонки ротової порожнини виникає в чоловіків у 7-10 разів частіше, ніж у жінок. Найбільша кількість хворих - особи віком від 50 до 70 років. Не менше, ніж у 50% хворих рак локалізується на язиці, в області дна ротової порожнини, щоках, на верхній і нижній щелепах, піднебінні.

Доведено: 90% злоякісних пухлин людини пов'язані з дією канцерогенів навколишнього середовища та особливостями способу життя. Найбільш значущим, широко розповсюдженим канцерогенним фактором є куріння. За даними ВОЗ, ним обумовлено 80% раку губи та порожнини рота. Викурювання 15-20 цигарок в день, особливо у поєднанні зі зловживанням алкоголю, підвищує ризик захворіти на рак порожнини рота в 8-10 разів. Важливим фактором виникнення раку є хронічна травма слизової порожнини неякісними протезами, гострими краями зубів, коронок, часте прикусування слизової оболонки зубами мудрості. Всі ці фактори можуть сприяти виникненню передракових процесів, які є фоном для розвитку раку.Ці захворювання виявляються у вигляді сіруватих або білувато-сіруватих бляшок, бородавчатих розростань, ерозій, різного роду кірок на слизовій порожнини рота. Зміни слизової порожнини рота можна легко виявити при самообстеженні.Своєчасне лікування передракових захворювань дозволяє попередити рак порожнини рота.Розрізняють 2 форми раку: виразкову й інфільтративну. На практиці вони часто поєднуються. Діагноз раку ставиться на основі огляду і пальцевого обстеження ротової порожнини і регіонарних лімфовузлів, рентгенологічного дослідження, лабораторного дослідження мазків, зішкрібів, кусочків тканини і пунктату пухлини. В періоді задавненості пухлина, швидко поширюючись, руйнує прилеглі тканини, метастазує в шийні лімфовузли та віддалені органи, відмічається виражений больовий синдром.Виявивши при самообстеженні зміни на слизовій губ та порожнини рота, необхідно негайно звернутись до лікаря-стоматолога та не займатись самолікуванням.

Вибір методу лікування визначається локалізацією пухлини, її поширенням і будовою, а також наявністю метастазів і загальним станом хворого.

Лікування повинно бути комплексним і починатись, якщо немає протипоказань, з променевої терапії з подальшим хірургічним і хіміотерапевтичним лікуванням. Всі види лікування мають як показання, так і протипоказання до їхнього проведення. Прогноз залежить від своєчасності звернення за медичною допомогою і пунктуального виконання всіх призначень лікаря.Незважаючи на те, що практично всі відділи порожнини рота легко доступні для огляду, злоякісні новоутворення в задавнених стадіях виявляють в 59% випадків.

Профілактика онкозахворювань слизової оболонки ротової порожнини складається з первинних і повторних профоглядів, лікувальних процедур і диспансеризації. У випадках, коли захворювання пов'язані тільки з місцевим впливом несприятливих факторів, проводиться відповідне лікування (усунення подразнюючих факторів, застосування протизапальних засобів, надаються гігієнічні рекомендації (застосування відповідних зубних паст, полоскань ротової порожнини, а також рекомендації по дієті). У цьому випадку диспансерного нагляду не треба.Хворі, в яких виявлені захворювання внутрішніх органів, у поєднанні з захворюванням слизової оболонки ротової порожнини, особливо при рецидивних формах запалення, потребують не тільки лікування, але й диспансеризації:

- Лікування передпухлинних захворювань має включати санацію ротової порожнини, усунення шкідливих звичок. Найбільш ефективними методами лікування є хірургічний - висічення ділянки лейкоплакії або папіломатозу з подальшим гістологічним дослідженням, електрокоагуляція або кріодеструкція. Тому санація ротової порожнини і лікування передракових захворювань є реальною профілактикою раку.

- Постійної диспансеризації потребують хворі з передраковими ураженнями слизової оболонки, які погано піддаються дії терапевтичних засобів. Застосування антибіотиків, стероїдних препаратів, сильнодіючих хімічних речовин (припікання слизової оболонки) має бути суворо обгрунтованим. Підхід до лікування має бути комплексним, з участю лікарів інших спеціальностей: терапевтів, гастроентерологів, імунологів та інших.

У профілактиці захворювань слизової оболонки ротової порожнини важливе місце має займати харчування, яке регулює ферментний статус. При складанні режиму харчування слід керуватись конституційними особливостями, професією хворого, умовами зовнішнього середовища.