Петро Михайлович був знаною і поважною людиною на Чернігівщини не тільки як лікар-нарколог вищої категорії, але й як всебічно освічена людина, потомствений інтелігент, які складають та приумножують славу нашого міста. Він був публічною людиною. Його цікаві, професійні поради на радіо та телебаченні запам’ятаються надовго. А для обласної наукової медичної бібліотеки він був не тільки почесним читачем, а й доброзичливим сусідом і просто доброю, освіченою людиною, з якою було цікаво поспілкуватися на різні теми. Адже він був володарем великої сімейної бібліотеки книг з живопису, філософії, які він постійно перечитував. Для нього були близькими думки Володимира Вернадського, Олександра Довженко, Івана Ільїна. Він з дружиною, високоінтелектуальним, досвідченим лікарем-онкоморфологом Аллою Молошок часто був на концертах симфонічної музики в філармонії, насолоджуючись творами Бетховена, Чайковського, Рахманінова, Борткевича. Улюбленими письменниками були Платонов, Гоголь, Пушкін, Лермонтов, Довлатов, Тичина. Бібліотеки, музеї, театри, храми для них були місцями, де відпочиваєш душею і в той же час черпаєш енергетику для наступних добрих справ в ім’я здоров’я людини. Син Петро перехопив естафету свого батька і також працює лікарем-наркологом.

Петро Седень народився в c. Тупичів Городнянського району Чернігівської області 6 липня 1951 у сім’ї сільських учителів. В сімейному архіві лікаря зберігаються фотознімки, де його батько у колі відомих українських і російських письменників. Може, він і обрав би шлях батьків та став педагогом, але все ж таки перемогло бажання не навчати, а лікувати. І лікувати саме душі людські, допомагати своїм пацієнтам вибратися з глухих куточків темряви, побачити світ іншими очима та стати справжніми людьми, спроможними творити добро.

Учився Петро Седень добре, закінчив школу зі срібною медаллю. Навчаючись у Київському медичному інституті, обрав спеціальність психіатра. По закінченні вузу за направленням працював у місті Бахмачі Чернігівської області.

Через три роки приїхав до Чернігова і вже тут, працюючи психіатром у наркологічному диспансері, починає досконало вивчати наркологію. Наставником для нього став відомий миколаївський нарколог Віталій Рязанцев, знайомство з яким відбулося на курсах підвищення кваліфікації. Петро Михайлович наполегливо вивчає цю галузь. Профільні книги стають його порадниками і вчителями. Мине ще 20 років, і Петро Михайлович очолить наркологічний заклад.

Як не прикро це відзначати, а обласний наркологічний диспансер набуває з кожним роком популярності серед населення. На превеликий жаль, алкоголізація, тютюнозалежність та наркоманія в Україні, в тому числі і в Чернігівській області набувають загрозливого характеру.

Під вмілим керівництвом головного лікаря Петра Седеня в обласному наркологічному диспансері завжди приходили на допомогу кожному, хто в силу будь-яких життєвих обставин потрапив у полон наркотиків, алкоголю, тютюну. Тут діють кабінети анонімного лікування. Петро Михайлович разом зі своїми головними спеціалістами теж вів прийом хворих. Його авторитет був вагомим, бо ті, хто побував на прийомі у доктора Седня, відзначають його талант психіатра. Він тактовно і впевнено вселяв в душу хворого надію на те, що при бажанні можна розірвати замкнуте коло жорстокої залежності і життя знову заграє різноманітними барвами. Він вчив радіти кожному дню життя, подарованого людині Богом, а не нівечити його алкоголем, тютюном, наркотиками.

Людина помирає, а добрі справи йдуть вслід за нею. І як це важливо – залишити добрий, помітний слід на землі. Петру Седеню це вдалося.