125 років від дня народження завідувача акушерсько-гінекологічного відділення (1934 –1941), головного лікаря Ічнянської районної лікарні (1957–1972), заслуженого лікаря України.

Сидорук Федір Фавстович народився в с. Борсуки Кременецького повіту Волинської губернії. Федір Фавстович належить до покоління людей, на долю яких випало багато історичних подій. На дитинство та юність – царський устрій Росії, зрілі роки – революція, голод, холод, Велика Вітчизняна війна, повоєнна відбудова.

Після закінчення сільської школи Федір Сидорук вступив до учительської семінарії, яку закінчив з відзнакою. Перед юнаком з бідняцької сім’ї відкривалися великі перспективи – він став народним учителем. І, можливо, продовжував би вчителювати, якби не тяжкі пореволюційні роки, коли епідемії косили людей, інколи цілими сім’ями. Тоді виникло тверде бажання стати лікарем та всі сили віддати на зцілення людей. 1926 року, після 12-річної педагогічної діяльності, вступив до Одеського медичного інституту, по закінченні якого працював лікарем акушер-гінекологом Путивльської районної лікарні на Сумщині. А вже з 1934 року він на Чернігівщині, обіймає посаду завідувача акушерсько-гінекологічного відділення Ічнянської районної лікарні.

На початку війни Федора Сидорука призвали як військового лікаря до лав Радянської Армії, де він брав участь у військово-фінляндській кампанії. А потім Велика Вітчизняна війна, формування військового шпиталю на тисячу ліжок. Тут, як провідному хірургу, довелося робити безліч операцій. Велику Перемогу шпиталь Сидорука зустрів на околицях Берліна. Але тільки у лютому 1946 (не відпускали тисячі поранених солдат, дуже потрібні були лікарі) Федір Фавстович зміг повернутися на попереднє місто роботи, до улюбленої Ічні. Його було призначено головним лікарем, на плечі якого лягли не тільки лікарські справи, а й господарські. Старожили пам’ятають, як день за днем поступово одна за іншою ліквідовувалися старі будівлі, а на їхньому місці виростали нові корпуси поліклініки та лікарні. Головного лікаря можна було бачити щодня в господарських турботах: будував, закуповував обладнання, разом з усіма саджав молоді деревця. Безперервна невтомна праця приносила щедрі плоди радості від безкорисної допомоги людям і поставила лікаря на таку висоту, куди може піднятися людина з найвищими моральними чеснотами. 1954 року йому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар УРСР». До військових нагород – орденів Вітчизняної Війни ІІ ступеня і ордена Червоної Зірки, додалися відзнаки за мирну працю – два ордени «Знак Пошани» та орден Леніна.

Нелегкій лікарській справі було віддано півстоліття життя. Федір Фавстович Сидорук увійшов у історію медицини Чернігівщини не тільки як фахівець, а саме як Лікар з великої літери за чуйне, глибоке, душевне, справжнє людське (не зовнішнє) ставлення до хворих, що взагалі притаманно людям тієї епохи. На його честь в Ічні названо вулицю.

Таким виховав синів – Фавста Федоровича, заслуженого лікаря України, котрий своїм життям та ставленням до людей продовжив долю батька, та Аркадія Федоровича – заслуженого журналіста України, першого лауреата премії «Приз Гарета Джоунза».

Родина Сидоруків назавжди закарбувала своє ім’я в історію медицини Чернігівщини.