Кожна дитина приходить у цей світ різною. І ми не можемо вплинути на те, якою саме вона народиться. Ми можемо лише співпрацювати з природою, щоб дозволити кожній дитині розвинутися відповідно до її потенціалу. І у цьому, мабуть, найважче завдання для батьків та усіх дорослих, які відповідають за виховання дитини – розпізнати в дитині її особливий потенціал, таланти, її внутрішню програму з розвитку і підтримати дитину на її дорозі до життя.

Ми так радіємо появі дитини на світ, слідкуємо за її розвитком, незначні відхилення не помічаємо, (а може боїмось помітити?). Ми не вважаємо за необхідне проконсультувати дитину у спеціалістів, втішаючи себе тим, що дитина ще мала, що, мабуть, недостатньо приділили їй уваги, що у знайомих теж дитина має схожі проблеми і таке інше. Ми покладаємо надію на свою дитину – вона буде кращою! З тією ж надією ведемо дитину до школи. І тут на нас чекає розчарування, біль: дитина не встигає в школі. Адже саме з моменту вступу до школи значно зростають навчальні та соціальні вимоги до дитини, а їх оцінка має більш об’єктивний характер.

Основною причиною неуспішності дітей є затримки психічного та психологічного розвитку, поширеність яких, на жаль, має тенденцію до зростання. Для неспеціаліста стан психічного недорозвинення здається достатньо зрозумілим явищем, що характеризується слабким інтелектом. Але насправді це не так, це не єдине захворювання, а сукупність різних за походженням синдромів, формування яких можливе під впливом генетичних факторів – стану здоров’я батьків, перебігу вагітності матері, враження центральної нервової системи під час пологів та в перші місяці або роки життя після народження, перенесених інфекційних хвороб, патологій нервової системи, обмінних захворювань, вроджених вад, отруєнь, ендокринологічних хвороб.

Не можна не враховувати вплив соціального середовища, адже формування навичок у дитини повинно відбуватись в певні критичні періоди життя. Якщо не давати дитині тверду їжу в 6-7 місяців, то у дитини виникне проблема з жуванням. Розвиток сенсорних систем в розпізнаванні кольору, форми, звуків і матеріалу предметів найбільше розвинене у дітей у віці від 2,5 до 6 років.

В той же час раннє навчання читанню та навичкам обчислення може привести до порушення здібностей навчатись і навіть до обмеження інтелектуальних можливостей дитини. Соціальні затримки психічного розвитку пов’язані з недостатньою увагою батьків, спотвореним вихованням дитини, відсутністю батьків, або їх антисоціальною поведінкою, незадовільними матеріально-побутовими умовами сім’ї.

Ми не беремо до уваги дітей, що страждають розумовою відсталістю, це окрема тема до розмови .Йдеться про ту категорію дітей, що може й повинна навчатись в загальноосвітній школі, втім, про дітей, які не встигають в школі з різних причин.

Труднощі засвоєння тих чи інших шкільних предметів є найчастішою причиною шкільної дезадаптації, різкого зниження шкільної мотивації, виникаючих в зв’язку з цим труднощами в поведінці. Серед них на першому місці за частотою виникнення стоять порушення читання та письма, а також навичок обчислення. Це по суті різновид парціальних затримок психічного розвитку. Стійкі порушення писемного мовлення можуть виникати у дітей з нормальним інтелектом, збереженим усним мовленням, повноцінним зором та слухом і можуть нічим себе не проявити у повсякденному житті, але створюють серйозні проблеми при оволодінні письмом, читанням, навичкам обчислення.

Специфічні розлади шкільних навичок традиційно вважаються суто педагогічною проблемою і вони проявляються тільки при вступі дітей до школи, це такою ж мірою є і медичною проблемою.

Серед причин шкільної неуспішності значне місце займають порушення психологічного розвитку, пов’язані з загальним станом дитини, наявністю у неї соматичних хвороб: бронхіальної астми, захворювань шлунково-кишкового тракту, серця, ендокринної патології, ревматизму тощо.

Астенічні розлади, причиною яких можуть бути перенесені черепно-мозкові травми, інфекційні та соматичні хвороби, що супроводжуються підвищеною стомлюваністю, дратівливістю, порушенням уваги, головними болями та запамороченням, які значно знижують можливості критики у навчанні.

Однією з дуже частих причин шкільної неуспішності є наявність у дитини гіперактивного розладу з синдромом дефіциту уваги. Головними проявами його є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що виявляється моторною гіперактивністю, порушенням уваги та імпульсивністю. Його причиною є особливість будови та функціонування головного мозку, а не згідно з поширеними міфами, погане виховання, алергічна дієта і таке інше. Справжньою ж причиною є або генетичні фактори, або раннє органічне ураження центральної нервової системи. Саме тому ознаки гіперактивного розладу є розладом розвитку і його прояви присутні з раннього дитинства, вони «вбудовані» в темперамент дитини, а не є чимось тимчасово набутим. Це розлад, а не просто «невинні» особливості темпераменту дитини! Такі риси, як гіперактивність, імпульсивність та порушення уваги виражені невідповідно до віку дитини, ці риси призводять до серйозних порушень функціонування дитини в основних сферах життя, а рівень інтелектуального розвитку може бути нижчим, ніж у ровесників і це призводить до труднощів з навчанням.

Окремо потрібно зупинитись на розладах мови у дітей, кількість яких сьогодні надзвичайно висока.

Специфічні розлади мовної артикуляції – дислалія – це специфічний розлад розвитку, при якому рівень оволодіння вимовою звуків у дитини нижчий, ніж очікується згідно з її психічним віком, але при цьому має місце нормальний рівень мовленевих навичок.

Загальний недорозвиток мови характеризується пізнім початком розвинення мови, в ранньому віці відсутні белькотіння та лепет, в 2-3 роки з’являються спотворені, малозрозумілі слова, в 4-5 років – спрощені речення. В дошкільному і шкільному віці мова з бідним словниковим запасом, перестановкою звуків, різноманітними порушеннями звуковимовлення. Речення граматичні, з неправильним вживанням прийменників та дієслів. Найважчою формою загального недорозвинення мови є моторна алалія (практично відсутність мови в дошкільному віці). У цієї категорії дітей часто знижується успішність у школі, особливо з предметів з високим мовленевим навантаженням.

При сенсорній алалії діти не розуміють мову оточуючих, а їх особиста мова або відсутня, або різко обмежена. Відмічається недостатність акустичної уваги, у звя’зку з чим ці діти схожі з дітьми з порушенням слуху.

Неможливо не згадати і про затримки психічного розвитку у дітей з фізичними вадами (порушенням слуху, зору, опірно-рухового апарату), які, безумовно, значно погіршують можливості адаптації та навчання цієї категорії дітей.

В наш час існує багато типів навчальних закладів, в яких дитина зі специфічними порушеннями навичок може отримати корекційну допомогу. Але, не дивлячись на це, більшість дітей залишається поза увагою корекційних педагогів. Причини різні, але найважливіша з них – пізня діагностика цих розладів.

Батькам необхідно бути більш уважними до своїх дітей, необхідно знати патологічні ознаки, що можуть виникати в процесі розвитку дитини, щоб своєчасно звернутися до спеціалістів за допомогою.

Дуже часто батьків та лікарів турбує відсутність реакції малюка на звуки, деяких хвилює відсутність белькотіння та лепету у дітей, затримка мовного розвитку, але більшість не звертає увагу на специфічну симптоматику. Батьки чекають, що ось-ось з’явиться мовлення, що до школи дитина буде розмовляти. .

Пізня поява перших слів (після 1 року 3 міс.) або речень (після 2х років) є достатнім симптомом для звернення до спеціалістів.

«Майбутнє наших суспільств залежить від того, яку увагу ми приділяємо проблемі психічного здоров’я наших дітей сьогодні.» Ахмед Окаша, Президент Всесвітньої асоціації психіатрів

Консультативну допомогу дитячого психіатра та логопеда можна отримати в диспансерному відділенні обласної психоневрологічної лікарні (м. Чернігів, вул. Щорса, 3, тел. 644-690)