Виповнюється 105 років від дня народження нашого земляка, всесвітньо відомого вченого-генетика, одного з перших відкривачів хімічного мутагенезу. Незважаючи на те, що працював Йосип Рапопорт в опальні часи лисенківщини, коли генетика була майже під забороною, він зробив величезне відкриття, завдяки якому в співдружності із селекціонерами та агрономами було створено 393 нові сорти культурних рослин, у більшості зернових. Вони відрізняються високою продуктивністю, стійкістю до фітопатогенів, до несприятливих ґрунтових і погодних умов.

Народився майбутній вчений 14 березня 1912 року у Чернігові в сім’ї фельдшера. Початкову школу закінчив у Слов’янську, потім родина повернулася до Чернігова, де Юзик (так лагідно його звали рідні) закінчив середню школу. Потім був агрономічний технікум, біологічний факультет Ленінградського університету.

Вже на перших курсах університету він зацікавився й захопився генетикою. Щоб знайомитися з літературою в оригіналі, вивчав іноземні мови і згодом читав багатьма європейськими мовами.

В 1938 році закінчив аспірантуру та захистив дисертацію на вчене звання кандидата біологічних наук в Інституті генетики АН СРСР на тему: «Багатократні лінійні повторення гена і ділянки хромосоми». Зручним об’єктом генетиків була класична мушка дрозофіла. Загадкові множинні повтори генів вивчають на ній і донині. Він працював по 15-17 годин на добу.

Грізні роки Великої Вітчизняної війни змусили перервати улюблену роботу і відправитись добровольцем на фронт, хоча він зміг би використати броню як науковець. Пройшов шлях від командира взводу до начальника штабу 184-го гвардійського полку 62-ї гвардійської стрілецької дивізії, двічі був важко поранений, втратив ліве око. Під час війни захистив докторську дисертацію, перебуваючи на лікуванні після одного з поранень. В дисертації велику увагу молодий дослідник приділяв пошуку хімічних речовин, які викликають неспадкові зміни — морфози. Ним було вивчено більш як тисячу хімічних сполук.

За мужність і винахідливість, виявлені на полях битв був удостоєний нагородження двома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова III ступеня.

За бойову операцію по з’єднанню з американськими союзниками був втретє представлений до Героя Радянського Союзу, замість цього був нагороджений орденом Вітчизняної війни, також отримав американський орден «Легіон Пошани».

Після війни Йосип Рапопорт з новими силами і наполегливістю продовжив наукові дослідження в галузі генетики в Інституті цитології, гістології та ембріології АН СРСР. Головним науковим досягненням Рапопорта стало відкриття хімічних речовин, які володіли сильними мутагенними властивостями (мутагенів і супермутагенов) та проведення відповідних дослідів на мухах-дрозофілах підтвердило початкові припущення і прозріння вченого, які згодом вилилися у появу самостійного розділу генетики, відомого як хімічний мутагенез. Але проти його роботи в 1948 році була розпочата антинаукова кампанія з дискредитації, з ініціативи Т.Лисенко та за підтримки Й.Сталіна й була зарахована до розряду «ідеологічно чужих явищ». Йосипа Рапопорта навіть виключили з партії, що було в ті часи неординарним явищем, яке закривало всі двері перед вченим для подальших досліджень. Вчений вимушений був перекваліфікуватися і на протязі майже десяти років працювати зовсім в іншому напрямку в якості співробітника експедицій нафтового і геологічного міністерств..

І тільки у 1957 році Рапопорт повертається до наукових досліджень в галузі генетики: в Інституті хімічної фізики АН СРСР разом з групою вчених він веде пошук хімічних мутагенів.

На початку 60-х років Нобелівський комітет повідомив радянським властям про висунення кандидатури Рапопорта (спільно з Шарлоттою Ауербах, яка незалежно від Рапопорта також зробила це відкриття) на Нобелівську премію за відкриття хімічного мутагенезу. Рапопорт був викликаний у відділ науки ЦК КПРС і йому було запропоновано подати заяву про відновлення в партії для того, щоб влада не заперечували проти присудження йому премії. Присудження премії було відхилено, тому що Рапопорт не став відновлювати своє членство в партії. Блискуче досягнення генетики ХХ ст. так і не відзначили найвищою науковою нагородою. А тим часом хімічний мутагенез був ледь не єдиним розділом світової генетики, де радянський учений, після знищення цієї науки в 1948 р., зумів зберегти для своєї Батьківщини провідне становище.

У 1965 році за пропозицією академіка М. М. Семенова розгортається дослідження з ряду напрямків теоретичної та експериментальної генетики, але головною темою залишилося вивчення спадкової та неспадкової мінливості. З початку 60-х років розгорнулося впровадження одержаних результатів у сільськогосподарську селекцію, в промислову мікробіологію і потім ще в кількох напрямках. Рапопорт умів передбачати сфери застосування своїх відкриттів — наприклад, у розробці протипухлинних препаратів. Йосип Абрамович заклав основи ще однієї сфери досліджень — мутагенів довкілля. За розробками вченого виготовляють високоефективні вакцини та антибіотики.

На початку 70-х років Йосип Рапопорт був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора; в 1979 р. – обраний членом-кореспондентом АН СРСР по Відділенню біології. У 1984 році йому була присуджена Ленінська премія. Указом Президента СРСР від 16 жовтня 1990 Йосипу Рапопорту було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з формулюванням «за особливий внесок у збереження і розвиток генетики й селекції, підготовку висококваліфікованих наукових кадрів ».

Скромний, самовідданий вчений не знав, що таке відпочинок і працював до останнього подиху. 25 грудня 1990 був збитий вантажівкою при переході дороги і 31 грудня помер у лікарні. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

Людина помирає, а справи її йдуть вслід за нею і приносять велику користь людству.