Найприємніші й найгостріші почуття більшості чернігівців пов’язані з будинком 172, розташованим по вул. 1-го Травня. Саме там знаходиться Чернігівський міський пологовий будинок, тротуари навколо якого завжди відображають стан щасливих молодих батьків в написах: «Спасибі за сина!», «Спасибі за дочку». І дійсно, саме там народжується нова людина, саме в його стінах дитина робить свій перший подих і відчуває лагідний дотик рук тих, хто дає путівку в її життя. Саме такій професії присвятив 32 роки життя Сергій Ілліч Богдан.

Народившись у далекому голодному 1933 році (12 червня) у с. Мала Кошелівка Ніжинського району, яка у 2000 році відсвяткувала 300-літній ювілей. На відстані років Сергій Богдан напише про свою малу батьківщину:

Хай проходять віки, ювілеї сторічні,

Буде сонце і бурі, та що б там не було,

Ти – єдине у нас, незабутнє і вічне

України моєї маленьке село.

З ніжністю згадує Сергій Ілліч своїх батьків, які навчили його любити і цінувати свою землю, своїх людей, помічати і запам’ятовувати ті прекрасні миттєвості, які бувають дуже короткими, але часто закарбовуються в пам’яті назавжди:

М’ятою дитинство моє пахне,

Й материні руки навесні,

А тепер, як серце з болю чахне,

Лікар краплі м’ятні дасть мені.

На жаль, мати швидко пішла з життя від висипного тифу. Але це не зломило хлопчину. Сильні натури не ламаються від життєвих негаразд, а тільки загартовуються і вперто йдуть до поставленої мети. Прагнучи стати якомога кориснішим для своєї милої України, Сергій після закінчення на «відмінно» семирічки вступає спочатку до Чернігівської фельдшерської школи (тепер базовий медичний коледж), а потім його приймають як відмінника без вступних іспитів до Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця . З сердечним теплом і гордістю згадує свої студентські роки Сергій Ілліч. Особливо вразила його там зустріч зі своїм земляком, професором Сергієм Дяченком, який викладав в інституті мікробіологію і ходив завжди в вишиванці, говорив українською, свої лекції починав з ліричних вітальних віршів. Доля їх ще раз звела на святкуванні у 1968 році 100-річчя Чернігівського медичного училища.

В Чернігів повернувся молодий акушер-гінеколог тільки після того, як відпрацював 2 роки в Тернопільській області. Тут на нього чекала відповідальна робота в обласному відділі охорони здоров’я. Але справою його життя стала робота на посаді головного лікаря Чернігівського міського пологового будинку, яку він вложив всю свою душу і все своє вміння. Радість народження нової людини щоденно перепліталась з труднощами. Треба було добудовувати господарський корпус, жіночу консультацію, закуповувати необхідне сучасне обладнання. В акушерстві вперше був застосований апарат ультразвукової діагностики, проводилися лапароскопічні операції. Слідкували за всі тим новим, що з’являлося в галузі акушерства й гінекології, проводилися курси підвищення кваліфікації медичних працівників області. Велася співпраця з науковцями Київського НІІ педіатрії, акушерства і гінекології ім. П. М. Буйка.

Особливо велике випробування випало на долю Сергія Ілліча, коли в 60-70 роках область охопила епідемія стафілококових інфекцій. Тільки завдяки вмілому керівництву, прийняттю жорстких протиепідемічних заходів, вдалося спасти сотні немовлят від тяжкого захворювання. Згодом Чернігівський пологовий будинок був визнаний кращим в Україні. У 1992 році держава високо оцінила працю Сергія Богдана, присвоївши йому звання «Заслужений лікар України». Крім того він багато разів обирався депутатом міської, обласної ради, де допомагав вирішувати нагальні питання охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Життя показує, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Не зважаючи на надзвичайну зайнятість, Сергій Ілліч декілька років очолював товариство «Просвіта». Ще в шкільні роки на серце майбутнього лікаря, просвітянина лягали поетичні рими і тільки у 2007 році вони знайшли своє відображення в збірці віршів та оповідань «Що совість вишила», де переплітаються патріотичні, синовні та батьківські почуття автора. Сергію Іллічу ніколи не буває скучно. Загальний трудовий стаж цієї надзвичайно працьовитої людини становить 62 роки. І зараз у нього безліч задумів і планів, тому що він вважає, що в любому віці життя може бути цікавим і насиченим.