З приходом холодної погоди додається роботи не тільки комунальникам, співробітникам МНС, але і хірургічній службі області. Сказане підтверджується значним сезонним збільшенням доставлених постраждалих від дій високих температур - опіки, та низьких температур - відмороження або загальне переохолодження. Спершу вважаю за необхідне довести до наших жителів ряд прикрих статистичних даних, що відображають стан речей відносно зазначених уражень. Так, в минулому році в хірургічні стаціонари лікувальних закладів області поступило 1006 пацієнтів з опіками, 125 - з відмороженнями, ще 56 - з загальним переохолодженням. До цього ще можна додати 300 випадків, коли постраждалі мали поверхневі ураження та лікувалися в поліклінічних умовах. Біля 80% постраждалих - це люди працездатного віку, а майже кожен сьомий - це діти та підлітки. У 10 постраждалих термічні ураження призвели до грубого каліцтва. Прикрішим є факт, що у 26 постраждалих ураження були не сумісними з життям, тобто вони доставлялися в хірургічні стаціонари в критичних станах зі значними площами і глибиною термічних ушкоджень, коли лікувальні заходи не могли сприяти відновленню важливих функцій організму. В теперішній час у хірургічних стаціонарах лікується 51 пацієнт з опіками, 10 - з відмороженнями, 12 - з загальним переохолодженням.

Ураження температурним фактором відносять до так званих керованих травм, тобто при забезпеченні відповідних умов, таких травм можливо уникнути або значно зменшити їх негативний вплив. Не секрет, що більшість пацієнтів отримують тяжкі термічні ураження в стані алкогольного сп'яніння, яке призводить до вилучення одного з основних безумовних інстинктів людини - самозбереження. Звідси витікає основа усіх запобіжних заходів щодо профілактики травматизму : зменшимо в суспільстві пияцтво та алкоголізм і тим самим зменшимо травматизм, в тому числі в результаті дії термічних факторів. Відмороження та переохолодження значно частіше зустрічаються у осіб без визначеного місця проживання - безхатченків. Тому, ця проблема стає не тільки медичною, а й соціальною.

Термічні опіки виникають внаслідок дії високої температури зовнішнього середовища, їх тяжкість залежить від глибини, площі та локалізації ураження. У вогнищах суцільних пожеж можливі комбінація опіків шкіри та тканин, що під нею розташовані, з опіками дихальних шляхів, очей, а також отруєнням чадним газом. Ступінь тяжкості стану постраждалого залежить від площі та глибини термічного ураження. Чим глибше ураження шкіри та прилеглих тканин і більша площа опіку, тим важче загальний стан постраждалого. Тяжкість стану ураженого зумовлені інтенсивним больовим синдромом аж до виникнення шоку, а в подальшому інфікуванням уражених ділянок та розвитком опікової хвороби, коли страждають практично усі органи і системи організму. Окрім того, не виключається можливість інфікування через зони уражень небезпечними для життя збудниками правця та газової гангрени. Опіки розподіляють по ступеням в залежності від глибини ушкодження тканин. У побуті частіше виникають опіки полум'ям, парою, кип'ятком, сонячною радіацією, нагрітими предметами. Вкрай небезпечні опіки смолою.

Перша допомога постраждалим від термічного фактору полягає в припиненні дії останнього. Так, при опіках полум'ям слід загасити одяг, який горить, та винести потерпілого із зони пожежі. При цьому слід вжити заходи щодо попередження термічних уражень дихальних шляхів як потерпілого, так і осіб, які йому допомагають. Зменшують імовірність такого ураження дихання через вологу маску або звичайну тканину, а також максимально низьке положення тіла, так як чим вище від підлоги, тим вища температура в приміщенні. Для припинення впливу температурного чинника необхідне швидке охолодження ураженої ділянки тіла шляхом занурення в холодну воду, обкладання снігом. Не можна гасити полум'я руками, збивати його різними предметами. В разі відсутності води, потерпілого треба накрити ковдрою, щільною тканиною, щоб припинити доступ кисню до місць горіння одягу. Одяг, який тліє треба зняти, або обрізати. Обрізають також одяг, що прилип до зони ураження, який при умові відсутності горіння та тління не знімають, щоб не викликати посилення болю. Не рекомендується зовсім роздягати постраждалого, особливо в холодну пору року. Не можна проколювати пухирі, відривати охолоджений одяг від зон прилипання до опіку, змащувати його поверхню жиром, різними мазями, присипати порошками, доторкатися руками. Якщо є можливість, до приїзду швидкої медичної допомоги слід ввести постраждалому знеболюючий засіб, зону ураження накрити стерильним бинтом або простирадлом, яке оброблене праскою. Постраждалому надають вигідне положення тіла, при цьому слідкують, щоб обпалені поверхні тіла, особливо в зоні суглобів, не стикались. Таким чином постраждалого готують до транспортування в лікувальний заклад.

Причиною виникнення відморожень є вплив низької температури, а при певних умовах, наприклад, мокре і тісне взуття, відмороження може виникнути і при температурі вище 0 С. Частіше відморожуються пальці верхніх і нижніх кінцівок, вуха, ніс. При відмороженні, внаслідок порушення кровообігу аж до його припинення, в уражених ділянках тіла, спочатку відчувається холод і печія, а потім з'являється оніміння. Шкіра стає блідою, чутливість втрачається. В подальшому дія холоду може не відчуватися. Встановити ступінь відмороження можливо лише після відігрівання потерпілого, а глибокі ураження - інколи через 7 діб і більше. Перша допомога постраждалим полягає в відігріванні зон уражень, що сприяє відновленню кровообігу. Не припускається швидке зігрівання уражених ділянок шляхом застосування гарячого повітря, або води, так як при втраті чутливості в зонах відморожень можливо отримати опік шкіри, а глибокі шари тканин прогріваються значно повільніше і вони гинуть. Категорично недозволено робити масаж, розтирання снігом, прикладати гарячі предмети до відморожених зон, а також приймати алкогольні напої, які розширюють периферичні судини і тим самим збільшують віддачу тепла організмом. В випадках відморожень рекомендується закрити зони ураження ізолюючими тепло пов'язками (ватно-марлевими, матеріалом з бавовни). Застосовуються заходи по підвищенню продукції тепла самим організмом, наприклад, постраждалому дають гарячий солодкий чай. В умовах хірургічних відділень така категорія хворих проходить лікування спрямоване на відновлення кровообігу в зонах відморожень, а також профілактику інфікування останніх.

Якщо людина втрачає тепло швидше, аніж організм може його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, які сприяють такому ураженню, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий або несезонний одяг, занурення в холодну воду, виснаження внаслідок фізичної втоми чи недостатнього харчування. Прояви переохолодження – блідість шкіри та тремтіння кінцівок, щелепи, голови, низька температура тіла (на дотик), слабкість м'язів, сонливість, послаблення зору. уповільнення частоти серцебиття та дихальних рухів, втрата свідомості (особливо небезпечна ознака), можливі розлади психіки потерпілого (як агресія, так і покірність). Якщо не прийняти невідкладних заходів, то такий стан може бути смертельно небезпечним для потерпілого. При переохолодженні необхідно:

- якомога швидше ліквідувати дію зовнішнього середовища на постраждалого (забезпечити укриття від вітру і холоду);

- замінити вологий одяг на постраждалому;

- здійснити додаткову ізоляцію від холоду, за рахунок застосування ковдри, одягу, а поверх усього - вологонепроникним покриттям, що значно зменшує віддачу тепла;

- якщо потерпілий знаходиться у свідомості, дати йому гарячу їжу та напої;

- при можливості підвести тепло до потерпілого, наприклад, у автомобілі система обігріву салону.

Неприпустимо розтирати постраждалого, відігрівати його надто швидко, застосовувати гаряче повітря та воду, дозволяти йому напружуватися, давати алкогольні напої. При переохолодженнях постраждалі як найшвидше повинні бути доставлені в лікувальні заклади, де вони госпіталізуються у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Основою попередження як відмороження так і переохолодження є підбір відповідно погоді одягу та взуття, калорійне харчування, по можливості нетривале знаходження на вулиці.