Рак та інші злоякісні пухлини не виникають зненацька. Вони стають завершальною фазою фонових та передракових захворювань, які розвиваються упродовж десятиліть. Недбале ставлення жінок до свого здоров’я приводить до того, що в 75% випадків рак жіночих зовнішніх статевих органів (вульви) виявляють в занедбаних 3-4 стадіях, хоча ця локалізація раку відноситься до візуальних форм, тобто таких, які можна побачити, вчасно встановити діагноз і провести лікування. Виявлення важкої дисплазії вульви або мікроінвазивного раку, тобто раку на початковій стадії захворювання, дає можливість вилікувати 100% хворих. П’ятирічна виживаність хворих на рак вульви складає лише 47,3% (за даними Міжнародної федерації акушерів та гінекологів).

Злоякісні новоутворення вульви розвиваються поступово і переважна більшість їх проходить стадії фонових захворювань (плоскоклітинна гіперплазія вульви або гіпертрофічна дистрофія вульви, склерозуючий ліхен), дисплазії, предінвазівного та інвазивного раку вульви. Патологічні процеси спостерігаються в будь-якому віці: від дитячого – до старечого, але, переважно, у жінок 41-75 років. Найчастіше рак вульви виникає у жінок групи підвищеного ризику, до яких відносять хворих зі склерозуючим ліхеном та плоскоклітинною гіперплазією вульви, а також з вірусним інфікуванням, перенесеними черепно-мозковими травмами, нейроінфекцією, інсультами, порушенням мозкового кровообігу, патологією щитоподібної залози та печінки, гіпофункцією або відсутністю яєчників

До факторів ризику виникнення раку зовнішніх статевих органів відносяться:

- ранній вік початку менструації (до 12 років та раніше);

- ранній початок статевого життя;

- безпліддя;

- велика кількість пологів (більше трьох);

- вік настання менопаузи (до 40 років ) та тривалість її більше 11 років;

- супутні захворювання: серцево-судинні та хронічні захворювання печінки.

- мешканки селищ;

- представники європейської раси.

На що треба звертати увагу жінкам. По-перше, на свербіж, який виникає в будь-який час доби, але переважно вночі. Свербіж вульви може бути при передракових захворюваннях вульви, раках та й при інших хворобах, таких як:

- шкірні захворювання;

- враження сусідніх органів і тканин (запаленні додатків матки, ерозіях шийки матки, геморої, діареї, нетриманні сечі;

- захворювання печінки та жовчних шляхів, підшлункової залози, нирок, шлунка, кишківника;

- порушення обміну речовин (ожиріння, цукровий діабет, ахлоргідрія);

- гіпертонічна хвороба;

- паразитарні захворювання (гельмінтози);

- окремі види інфекцій, що передаються статевим шляхом (гонорея, тріхомоніаз);

- системні кандидози (враження грибами) та гіповітамінози;

- захворювання крові;

- порушення гормональної функції щитоподібної залози, наднирників, яєчників;

- хронічні інтоксикації;

По-друге, це больовий синдром. Болі можуть виникати самостійно в будь-який час доби і можуть супроводжувати статевий акт. Також треба звертати увагу на характер виділень зі статевих шляхів: гнійні водянисті з неприємним запахом та брудні виділення повинні насторожити жінку. Також жінку може турбувати дизурія (болісне та часте сечовиділення.).

Зовнішні статеві органи жінка може оглянути сама за допомогою дзеркала. При самообстеженні треба звертати увагу на почервоніння, виразки, білі або жовтуваті плями, пухирчики з прозорим або іншим вмістом, пухлини або будь-які інші зміни, яких ви раніше не бачили. Важливо звертати увагу на найменші зміни в ділянці зовнішніх статевих органів та повідомляти про це свого лікаря-гінеколога. При запальних процесах на вульві спостерігається почервоніння, свербіж та набряки шкірно-слизових покривів з розширеними судинами, значними слизовими виділеннями.

Справжні ерозії (рани) виникають при злущенні поверхневого шару покривного епітелію внаслідок травми, або запального ураження. Справжня ерозія вульви може існувати на фоні нормального атрофічного стану тканин вульви, передраковими та злоякісними захворюваннями.

Вірусне інфікування: генітальний герпес проявляється пухирцями та виразками вульви, які можуть існувати від кількох днів до кількох тижнів. Вірус папіломи людини викликає виникнення загострених кондилом, які виглядають як вирости на тонкий ніжці або з широкою основою у вигляді одинокого вузлика, або як цвітна капуста. На ранніх етапах вони можуть виглядати як маленькі бородавчаті пухлинки.

Склерозуючий ліхен вульви – своєрідне ураження зовнішніх статевих органів у жінок, яке супроводжується потоншенням, дряблістю та морщенням шкірно-слизових покривів та підшкірно-жирової клітковини.

Гіпертрофічна дистрофія характеризується появою на шкірно-слизових покривах жіночих геніталій вогнищ потовщеного верхнього шару шкіри молочно-білого, сіруватого або жовтуватого кольору у вигляді округлих чи довгастих бляшок, смуг або безформних вогнищ. На фоні таких дистрофічних процесів виникає до75% злоякісних пухлин вульви.

При проведенні щоденних гігієнічних процедур треба звертати увагу на появу пухлин або пухирців.

Варто також звернути увагу на омолодження віку передракових захворювань, тобто, вони виникають у молодих жінок. Це обумовлено великим рівнем захворюваності серед молодих жінок на вірусні інфекції, а саме вірус папіломи людини та віруси звичайного герпесу 1 та 2 підтипу. В міру розвитку дистрофічних процесів на вульві наростає інтенсивність свербежу, безсоння, депресія, подразливість, звужується вхід у піхву, що приводить до порушення статевого життя, звуження уретри, що порушує сечовиділення. На цьому фоні виникає відчуття безперспективності та відчаю.

Профілактичні заходи захворювань вульви:

- дотримання особистої гігієни;

- гігієна статевого життя з використанням кондомів;

- при наявності захворювань інших органів та систем регулярне спостереження та лікування у спеціалістів за фахом

- відвідування жінками лікаря-гінеколога 1 раз на рік – при відсутності скарг і незалежно від віку;

- обов’язкове відвідування лікаря-гінеколога 1 раз на 3 місяці жінкам, у яких виявлені дистрофії вульви.

Будьте пильними та уважними до свого здоров’я, звертайтеся за допомогою до лікаря! Самолікування – це шлях до раку.