Останнім часом інформаційний простір сколихнула новина про появу інноваційного препарату генної терапії для лікування прогресуючої м’язової дистрофії (ПМД) Дюшенна. Схвалення препарату FDA (США) стало променем надії для тисяч родин. Проте разом із надією з’явилося багато міфів, які, на жаль, шкодять дітям уже сьогодні.

Громадська організація «Дюшенна України», яка протягом багатьох років здійснює системну діяльність, спрямовану на підтримку дітей і дорослих із ПМД Дюшенна, закликає медіа, волонтерів та батьків до свідомого ставлення до інформації.

Зазначена організація має досвід співпраці з українськими та міжнародними лікарями й експертами у сфері рідкісних захворювань, а також володіє потужним інформаційнопросвітницьким ресурсом, що забезпечує родини достовірною, науково обґрунтованою інформацією щодо лікування, догляду та підтримки якості життя пацієнтів.

Розбираємося, що є фактом, а що – небезпечною ілюзією.

1. Генна терапія – не «чарівна таблетка».

Препарат, про який ідеться, дійсно демонструє здатність уповільнювати або зупиняти хворобу. Але він не є універсальним. Наразі він схвалений для дітей віком 4–5 років і лише за певних генетичних показників. Препарат потребує надскладного обстеження до та довічного медичного нагляду після ін’єкції через серйозні ризики для здоров’я.

На сьогодні препарат не зареєстрований ні в Україні, ні в країнах ЄС, що робить його офіційне застосування в нашому регіоні поки що неможливим.

2. Пастка «останнього шансу»: чому не можна відмовлятися від бази.

Через ажіотаж навколо зборів коштів у суспільстві поширюється хибна думка, ніби звичайна терапія (реабілітація, ортезування) більше не потрібна. Це призводить до трагічних наслідків:

- Діти відмовляються від вправ та ортезів, вважаючи, що «один укол усе виправить».

- Дискредитація стандартів лікування: фізична терапія та вертикалізація залишаються критично важливими. Без них навіть найдорожча ін’єкція не зможе відновити втрачені функції або виправити контрактури.

Важливо: генна терапія працює лише в комплексі зі щоденною підтримкою організму.

3. Етична сторона: дитина – не інструмент для збору коштів.

Ціна препарату (близько 3 млн доларів) змушує родини виходити в публічне поле. Проте використання емоційно вразливого стану дитини, демонстрація її слабкості або відчаю для стимулювання донатів порушує права дитини на приватність та гідність. Більше того, формування «надвисоких очікувань» часто призводить до глибокої депресії у батьків та дітей, якщо терапія стає недоступною або не дає миттєвого результату.

4. Психологічне виснаження.

За повідомленням ГО «Дюшенна України», вони отримують численні звернення про те, що родини перебувають на межі нервового зриву. Постійні порівняння «хто назбирав, а хто ні» руйнують спільноту пацієнтів.

В зв’язку із зазначеним звертаємось з наступним:

1. До ЗМІ та блогерів: перевіряйте факти. Не подавайте генну терапію як єдиний шлях до порятунку. Наголошуйте на важливості підтримуючої терапії, яка доступна в Україні вже зараз.

2. До батьків: не ігноруйте рекомендації ваших реабілітологів. Фізична терапія – це фундамент, без якого будь-яке майбутнє лікування буде менш ефективним.

3. До суспільства: підтримка родин має бути системною, а не лише фінансовою.

М’язова дистрофія Дюшенна – це марафон, а не спринт. Інновації дають нам шанс на перемогу в майбутньому, але зберегти якість життя дитини ми маємо вже сьогодні – через щоденну працю, професійний догляд та правдиву інформацію.