Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА в межах Тижня безбар’єрності продовжує цикл публікацій про інклюзивні стандарти в медицині області. Сьомий день присвячений освітній безбар’єрності. У медичній сфері вона полягає не лише в навчанні майбутніх лікарів, а й у постійному підвищенні культури спілкування. Мова, якою медичні працівники говорять із пацієнтами, є першим і найголовнішим містком до довіри та успішного лікування.

Освітня безбар’єрність у медицині – це формування нових знань та навичок безбар’єрного спілкування, де на першому місці завжди стоїть людина, а не її діагноз, вік чи фізичні особливості.

Повага через слово: чому мова має значення

Слова мають велику силу – вони можуть як підтримати пацієнта, так і звести нанівець усі зусилля з лікування, викликавши відчуття меншовартості чи ізоляції. Саме тому медична спільнота Чернігівщини активно переходить на стандарти безбар’єрної мови, які базуються на принципі «спочатку людина» (People-first language).

Ми вчимося помічати та викорінювати із щоденного вжитку застарілі, некоректні чи стигматизуючі терміни.

Як ми говоримо сьогодні у лікарнях Чернігівщини:

- Кажемо «людина з інвалідністю», а не «інвалід» (адже інвалідність – це лише одна з характеристик людини, а не вся її сутність).

- Кажемо «пацієнт із розладами спектра аутизму», а не «аутист».

- Кажемо «людина, яка користується кріслом колісним», а не «прикутий до візка» (крісло – це засіб для пересування та свободи, воно не «приковує»).

- Кажемо «ветеран або ветеранка з ампутацією», а не «каліка» чи «ампутант».

Усунення цих мовних бар’єрів допомагає пацієнтам почуватися гідно та впевнено в будь-якому кабінеті – від сільської амбулаторії до обласної лікарні.

Для того, щоб безбар’єрна мова стала стандартом для кожного медичного працівника, на Чернігівщині впроваджуються постійні освітні заходи.

Керівники медичних закладів, лікарі первинної ланки та середній медичний персонал проходять тематичні тренінги, онлайн-курси та вивчають рекомендації «Довідника безбар’єрності». Особлива увага приділяється етиці спілкування з пораненими військовослужбовцями та ветеранами, які повертаються до цивільного життя і потребують чуйного, поважного ставлення з боку медичної системи.

«Професіоналізм медика вимірюється не лише його знаннями з фармакології чи хірургії, а й умінням поважати людську гідність крізь призму кожного сказаного слова. Освітня безбар’єрність допомагає нам перебудувати мислення. Ми прагнемо, щоб у кожній лікарні області пацієнт відчував: його поважають, його чують і його сприймають як рівноправного партнера в процесі одужання, – наголошує начальник Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Андрій Лінник. – Мова без бар’єрів – це прояв нашої спільної культури та людяності. Навчаючись говорити коректно, ми разом створюємо простір, де немає місця дискримінації».

Довідково: навчання принципам безбар’єрного спілкування координується в межах Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні, ініційованої Першою леді Оленою Зеленською. Головним посібником з коректної комунікації є безкоштовний Довідник безбар’єрності.