Так вже повелося у житті, що від старості ніхто не застрахований. Втім, як сказав один з філософів, «Кожний вік чудовий по-своєму. І кожен з них привносить у життя такі моменти, коли ти навіть і не замислюєшся, що час невпинно спливає».

Втім, враховуючи, що Чернігівщина – регіон з від’ємним приростом населення, саме для нашого краю проблема уваги і турботи про літніх людей дуже актуальна. «Вважаю, що сама назва Дня людей похилого віку не дуже коректна, адже маємо безліч прикладів, коли люди у віці є рушіями прогресу і суспільної думки, саме вони мають безцінний життєвий досвід, яким можуть поділитися з іншими. А саме визначення «похилий вік» несе в собі дискримінацію за певними ознаками. Тим паче, що тепер за міжнародною класифікацією є кілька визначень поняття «похилий вік». Для деяких вік після 60 років – розквіт, мудрість. Тому, мабуть, доречніше було б назвати це свято днем людей поважного віку, – розповідає завідувачка реабілітаційного терапевтичного відділення КНП «Чернігівський обласний госпіталь ветеранів війни», позаштатний спеціаліст з питань геріатрії Управління охорони здоров’я ОДА Євгенія Глущенко. – Ось, наприклад, термін життя від 45 до 70 років за однією із сучасних класифікацій вважається «середнім віком» або «віком змужніння», «третім віком», «поважним віком». І це правильно. На жаль, старіти дуже сумно, бо людина, маючи досвід і розум, бачить, наскільки вона відстає від сучасних тенденцій розвитку суспільства. Виникає отакий «когнітивний дисонанс», коли людина має поважний вік, але молоду душу. Звісно, це далеко не у всіх, але до цього варто прагнути».

Євгенія Глущенко вважає, що головне, чого нині потребують люди поважного віку – це спілкування з оточуючими, рідними і близькими. Їм вже не потрібні ані якісь матеріальні блага, ані модний одяг, ані коштовні речі, ані намагання кудись встигнути. Тому найстрашніше, що може їх спіткати на цьому проміжку життя – це відсутність саме спілкування, а відтак – самотність.

«Ознаки старості можна і варто відтермінувати, – продовжує лікар. – Звісно, загальної панацеї від віку не існує, але коли така людина намагається читати, розв’язувати кросворди, дивитися кіно, знаходити сили позитивно реагувати на оточення чи на будь-які події – головний мозок буде працювати у нормальному режимі. Буде радіти і душа такої людини, бо не відчуватиме самотність. Тому спілкуйтеся зі своїми батьками, діліться із ними наболілим, просіть поради. Дивно, але самотньою людина поважного віку може бути навіть у великій родині тоді, коли її ігнорують. І це може призвести до загострення хронічних захворювань, психологічного дисбалансу, а відтак – до розчарування у житті та небажання продовжувати бути на цій землі. Діти бувають винними у тому, що не приїжджають до батьків, не розуміючи, що вони цього дуже потребують. Людині поважного віку треба турбуватися про свій духовний розвиток. Не треба, звісно, починати вивчати якусь науку, просто візьміть шкільний підручник, наприклад, з географії, повторіть назву країн, їхніх столиць. Отже, якщо ви не хочете чогось вчитися, не сприймаєте позитивну критику, пам’ятайте, що до вас «підкрадається» старість, зростає слабоумство. Недарма кажуть, що слабоумство не приходить раптово, воно накопичується поступово».

Євгенія Глущенко наголошує – медики обласного госпіталю ветеранів війни проводять велику роботу з громадянами поважного віку щодо їхнього навчання на предмет активної життєвої позиції, дають психологічні настанови і мають індивідуальний підхід до кожного зі своїх пацієнтів, які часто перебувають у закладі не стільки через захворювання, скільки через самотність.

«Щоб старість не наближалася швидко, треба йти вперед, постійно цікавитися чимось новим. Недарма існує так званий «університет третього віку», коли людям пропонують поповнити свої знання з тих чи інших дисциплін, – запевняє Євгенія Глущенко, – такі заняття стимулюють людину до розвитку. Крім того, я вважаю, що людям поважного віку варто взагалі змінити свій спосіб життя. Якщо дозволяє здоров’я, намагайтеся позбавитися своїх сталих звичок, що затягують вас у буденність та рутину. Зробіть легеньку зарядку, випийте трохи кави чи чаю (але не «лікуйтеся ними», бо судини вам цього не вибачать), адекватно реагуйте на рідних та близьких, не намагайтеся «переробити» їх під себе. Відтак, любіть себе, любіть людей, любіть життя. Тільки у такому випадку ви не дасте старості швидко вас наздогнати!», – запевнила лікар, що вже понад 45 років практично щоденно має справу із людьми поважного віку і які виключно позитивно відгукуються про її професіоналізм.

Отже, людям поважного віку слід дослухатися до вислову Уїнстона Черчіля – «Вік стає непід’ємним вантажем лише тоді, коли ви всі свої негаразди та проблеми зі здоров’ям списуєте саме на нього».