«Мине щонайменше 15 років, перш ніж в Україні ефективно запрацює інститут хоспісної допомоги. Зараз на цьому шляху ми робимо лише перші кроки», - зазначив, перебуваючи із робочою поїздкою у Чернігові, на засіданні прес-клубу «Ділове слово» голова правління Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», колишній міністр охорони здоров’я України Василь Князевич.

Нещодавно створена громадська організація «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» має на меті не тільки покращити якість життя одиноким престарілим громадянам, а і зламати сталі стереотипи, що існують у суспільстві, коли поруч із людиною, яка йде у вічність, залишаються тільки родичі та медичні працівники. Василь Князевич вважає, що психологи, соціальні працівники, представники церкви, волонтери, а також влади різних рівнів повинні докласти чимало зусиль, аби кожна людина була впевнена – якщо її спіткає невиліковна хвороба, вона не залишиться на самоті. На відміну від розвинутих країн Північної Америки і Європи, в нашій державі інституція надання паліативної допомоги тільки починає створюватися. Тому Василь Князевич і обрав за мету відвідати всі регіони України, ознайомитися зі станом надання спеціалізованої хоспісної та паліативної допомоги. За його словами «…паліативна допомога – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення громадян, що мають невиліковні хвороби, відчути якість життя шляхом надання їм соціальної, юридичної, психологічної, волонтерської допомоги, а також уваги з боку громади та владних структур».

Василь Князевич рекомендує не плутати такий вид допомоги із заходами, спрямованими на безболісну смерть невиліковних хворих, тобто евтаназією, яка застосовується до хворих у деяких країнах світу. «Ми категорично проти евтаназії, адже наша держава ще не має стабільної соціальної ситуації, відповідного законодавчого забезпечення аби застосовувати такі радикальні методи, нехай навіть і з погодженням з родичами та самим хворим. Вітчизняні медики повинні робити все від них залежне, аби такі хворі отримували відповідну медикаментозну допомогу.»

Втім, фахівець вважає, що суспільство повинно цілеспрямовано рухатися у напрямку забезпечення невиліковних хворих необхідним доглядом. І якщо паліативна допомога – один з порівняно нових методів догляду за хворими, то хоспісна допомога існує в Україні вже років 15 і вона має певні позитивні напрацювання як в Україні загалом, так і на Чернігівщині зокрема.

Василь Князевич, відвідавши спеціалізоване відділення у Чернігівській міській лікарні №4, повідомив, що поки лікарня знаходиться у доволі скрутному становищі, заклад потребує більшої уваги з боку громади та владних структур. Голова громадської організації вважає, що для якісного обслуговування хворих необхідно не тільки облаштувати відповідним чином палати, а й зайнятися благоустроєм прилеглої території, адже свіже повітря і чистота також сприятиме створенню хворим відповідного настрою.

Також у рамках своєї робочої поїздки Василь Князевич відвідав Чернігівський базовий медичний коледж, де йшла розмова щодо підготовки кадрів для відділень сестринської допомоги. Під час візиту в обласну дитячу лікарню обговорювалося питання про створення хоспісних ліжок для дітей. Наприкінці свого візиту Василь Князевич відвідав обласну психоневрологічну лікарню, в якій спеціалізоване хоспісне відділення працює вже 8 років, в закладі напрацьований значний досвід щодо надання паліативної допомоги. Під час бесіди з керівництвом закладу порушене питання щодо відкриття курсів для підготовки співробітників хоспісних відділень. Крім того, обговорювалося питання духовних аспектів паліативної допомоги та релігійних потреб осіб з невиліковною недугою наприкінці життя.

Шляхи покращання надання хоспісної та паліативної допомоги на Чернігівщині було обговорено під час зустрічі Василя Князевича із заступником голови Чернігівської облдержадміністрації Віктором Тканком та начальником управління охорони здоров'я облдержадміністрації Галиною Васильковою.

«Якщо ми будемо цілеспрямовано працювати над покращенням надання спеціалізованої допомоги невиліковно хворим, мине щонайменше 15 років, перш ніж система буде давати відчутні результати» - так у підсумку на зустрічі у прес-клубі «Ділове слово» зазначив Василь Князевич.