З 1 січня 2013 року набирає чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», який визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.

Необхідність реорганізації невідкладної медичної допомоги добре розуміють керівники області. Так, у 2011 році в області розроблена та затверджена на сесії обласної ради Програма забезпечення санітарним автотранспортом на 2011-2013-й роки, на виконання даної програми вже отримала 8 автомобілів ШМД.

Сьогодні в області проводиться реорганізація системи швидкої медичної допомоги зі створенням обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, якому будуть підпорядковуватися всі підрозділи служби швидкої медичної допомоги, медицини катастроф та оперативно-диспетчерська служба.

Враховуючи специфіку Чернігівської області, зумовлену великою територією, малою щільністю населення, віддаленістю населених пунктів та проходженням через територію області двох автошляхів міжнародного значення, питання розширення мережі пунктів надання екстреної медичної допомоги стоїть дуже гостро. Тому кадрове забезпечення системи екстреної медичної допомоги на сьогодні є актуальною проблемою. Вивільнення працівників системи швидкої медичної допомоги не буде. Всі вони будуть переведені на посади до Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, тим більше, що для забезпечення доїзду бригад швидкої медичної допомоги до пацієнта в умовах сільської місцевості за 20 хвилин, планується створити додатково 26 пунктів базування бригад швидкої медичної допомоги.

Накінець хочеться сказати, що потрібно міняти не лише систему догоспітальної медичної допомоги, але й відношення громадян до її функцій. Частою є ситуація, коли небажання звертатися за допомогою в амбулаторно-поліклінічну службу ускладнює роботу швидкої допомоги, яка змушена виконувати невластиві їй функції, втрачаючи при цьому дорогоцінний час та позбавляючи можливості отримати екстрену допомогу тим, хто її дійсно потребує.