Тиждень паліативної та хоспісної допомоги, який пройде в Україні з 7 до 12 жовтня 2013 року, покликаний привернути увагу суспільства до проблем невиліковно хворих, підвищити рівень медичної, хоспісної та паліативної допомоги шляхом обговорення у суспільстві даної теми, підвищити обізнаність і розуміння медичних, соціальних і духовних потреб паліативних хворих та їхніх сімей.

Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги відзначають щорічно у другу суботу жовтня. Ініціатором святкування є Всесвітній альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, які підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги в усьому світі. У цьому році Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги припадає на 12 жовтня.

Мета відзначення цього дня полягає у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги.

Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну допомогу у 1982 році. Спочатку її визначали як догляд за людиною в останні дні її життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги.

Сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення: Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню (оцінці) проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів (при больовому синдромі та інших розладах життєдіяльності), а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна допомога:

• полегшує біль та інші симптоми, що викликають занепокоєння;

• стверджує життя і відноситься до вмирання як до природного процесу;

• не прагне ні прискорити, ні віддалити настання смерті;

• включає психологічні та духовні аспекти допомоги пацієнтам;

• пропонує пацієнтам систему підтримки, що дасть їм змогу жити якомога активніше до самої смерті;

• пропонує систему підтримки близьким пацієнта під час його хвороби, а також в період тяжкої втрати;

• використовує мультидисциплінарний командний підхід для задоволення потреб пацієнтів та їхніх родичів, у тому числі в період тяжкої втрати, якщо виникає в цьому необхідність

• підвищує якість життя і може в результаті позитивно вплинути на перебіг хвороби;

• застосовна на ранніх стадіях захворювання в поєднанні з іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя, наприклад з хіміотерапією, радіаційної терапією, ВААРТ;

• включає проведення досліджень з метою кращого розуміння та лікування клінічних симптомів і ускладнень, що викликають занепокоєння.

Цілі і завдання паліативної допомоги:

• Полегшення симптомів важкої хвороби, в першу чергу - адекватне знеболення;

• Психологічна підтримка хворого та родичів, які доглядають за ним;

• Вироблення ставлення до смерті як до природного етапу життя людини;

• Задоволення духовних потреб хворого та його близьких;

• Вирішення соціальних та юридичних, етичних питань, що виникають в зв'язку з тяжкою хворобою та наближенням смерті людини.

Паліативна допомога відрізняється від паліативної медицини і включає в себе останню.

Паліативна медицина — розділ медицини, завданнями якого є використання методів і досягнень сучасної медичної науки для проведення лікувальних процедур і маніпуляцій, покликаних полегшити стан хворого, коли можливості радикального лікування вже вичерпані (паліативні операції з приводу неоперабельного раку, знеболення, купування тяжких симптомів).

Згідно з сучасними міжнародними підходами та концепціями, паліативна медицина повинна бути невід'ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. Декларація ВООЗ (1990) і Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу у структуру національних систем охорони здоров'я.

В Україні щорічно є близько 500 тисяч осіб, які через хворобу втрачають можливість самообслуговування та потребують сторонньої допомоги. Лише 5% паліативних пацієнтів отримують в нашій державі потрібну спеціалізовану медичну допомогу, адекватне знеболення та професійний догляд.

Досвід країн з розвинутою паліативною медициною свідчить, що єдиною формою надання медичної і соціальної допомоги є медичні заклади «Хоспіси» – притулки для догляду за такими пацієнтами спеціально підготовленим персоналом.

В контексті Президентської Програми економічних реформ України на 2010 – 2014 рр. проводиться поетапне реформування галузі охорони здоров’я, в тому числі реформування закладів вторинного рівня надання медичної допомоги, що проводиться в 2 етапи. Другий етап 2012-2014 роки: створення хоспісів для надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим. Вони потребують спеціального оснащення для надання допомоги та догляду, а також спеціально підготовлено сестринського персоналу та залучення волонтерів.

Відділення психічних та поведінкових розладів для надання хворим похилого віку з супутньою тяжкою сомато-неврологічною допомогою та хоспіс – перше таке відділення в області для інкурабельних хворих на 12 ліжок, яке було відкрито 01.10.2005 року на базі обласної психоневрологічної лікарні. З 2010 року тут функціонує 40 ліжок. За час свого існування у відділенні надана допомога 1050 пацієнтам. Протягом 2012-2013 років почали функціонувати ще 92 «хоспісні» ліжка на базі Городнянської, Куликівської, Менської, Носівської ЦРЛ, Чернігівської міської лікарні №4, де тільки в поточному році проліковано більше 600 хворих.

Щороку по всьому світу мільйони людей, що знаходяться в термінальному стані, відчувають біль і страждання, яких в більшості випадків можливе було б уникнути, якби їм була доступна паліативна допомога. Справжня хоспісна та паліативна допомога покликана задовольнити фізичні та духовні потреби хворого. Ми б хотіли, щоб наше життя і життя тих, кого ми любимо, закінчувалася мирно і спокійно. І це проблема стосується буквально кожного з нас, незалежно від віку і національності, доходів і соціального стану, віросповідання і професії.

Ми не в силах продовжити життя пацієнта, але і не вправі її скорочувати. Час, який людині залишилося прожити, він повинен прожити без болю і якомога активніше. Він повинен прожити цей час, а не проіснувати в муках. Відзначення Всесвітнього Дня паліативної та хоспісної допомоги дозволяє всім проявити милосердя та гуманність до тих, хто цього потребує.