Хвороба, яку спричиняє вірус Ебола (гарячка Ебола, геморагічна гарячка Ебола, лат. febris Ebola) — гостра вірусна висококонтагіозна природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком тяжкого геморагічного синдрому.

Вона входить до переліку хвороб, які здатні серйозно впливати на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах. В 2014 році зафіксована найтяжча за весь період спостережень за цією хворобою епідемія в Західній Африці (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал, Малі). На сьогодні епідемія поширилась за межі цього регіону до США та Іспанії. США сповістили, що двоє жителів країни заразилися на гарячку Ебола при наданні волонтерської лікарської допомоги місцевим хворим у Ліберії. Іспанія репатріювала для лікування іспанського священника — першого європейця, що заразився на гарячку Ебола. Незважаючи на експериментальне лікування він помер.

За офіційною інформацією ВООЗ, станом на 20 жовтня 2014 року, від спалаху хвороби, спричиненої вірусом Ебола в Західній Африці постраждало 9 216 осіб, зареєстровано 4 555 випадків захворювання закінчилися летально. Випадки хвороби продовжують реєструватися серед медичного персоналу. Загалом внаслідок спалаху ХСВЕ постраждало 427 медичних працівників, 236 з яких померли. Можливість виникнення захворювання на території Європи та України низька. Однак існує високий ризик зараження громадян при перебуванні на територіях Західної та Центральної Африки.

Збудник гарячки Ебола — РНК-вмісний вірус, належить до родини Filoviridae. У складі вірусу є глікопротеїн, який може виявлятись у розчинній формі і спричиняти різке підвищення проникності, судинні масивні кровотечі. Вірус має п'ять різних підтипів/підвидів: Заїр, Судан, Таї Форест, Бундібуджіо і Рестон. У людини клінічно виразні прояви хвороби зумовлюють тільки перші 4 з них. Великі спалахи геморагічної гарячки Ебола в Африці з високою летальністю (до 90%) спричиняють підтипи Заїр, Судан і Бундібуджіо. Підтип/підвид Заїр викликав останню найтяжчу епідемію 2014 р., що триває й досі в Західній Африці.

Природний осередок вірусу Ебола, найвірогідніше, розташований у вологих лісах африканського континенту і районах Західної частини Тихого океану. Радше джерелами інфекції є фруктоїдні кажани, документально підтверджені випадки інфікування людей вірусом Ебола в результаті контакту з інфікованими шимпанзе, горилами, лісовими антилопами, дикобразами, як мертвими, так і живими. З трупів цих тварин вірус був виділений.

Інфікування людей вірусом Ебола відбувається при безпосередньому контакті з інфікованими кажанами, гризунами або приматами під час відлову, розтину, приготування їжі з м'яса цих тварин та використанні продуктів, що можуть бути забруднені їх виділеннями (слина, сеча, фекалії та ін.). Хвороба також передається від людини до людини через:

• посуд, предмети побуту, одяг, білизну, медичне обладнання, інструментарій, санітарно-технічні засоби, інвентар та інші об'єкти, забруднені виділеннями хворого;

• ін'єкції та маніпуляції, які порушують цілісність шкіри та слизових оболонок;

• статевий контакт.

На сьогодні ВООЗ заперечує можливість повітряно-крапельної передачі. Гарячка Ебола також не поширюється через їжу, воду, через укус комах.

Клінічні прояви: Інкубаційний період становить від 4 до 21 днів (частіше 7-8 днів). Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах та м'язах. Дещо пізніше з'являється сухий кашель, сухість та першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-й день хвороби з'являється біль у животі, нудота, пронос, в результаті чого можливий розвиток дегідратації. В окремих випадках може з'являтись плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби - спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також спостерігають на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого – гіперемія кон'юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість. З 3-6-го дня хвороби можуть розвиватись дисфагія і геморагічний синдром, який проявляється шкірними і субкон'юнктивальними крововиливами, кровотечами з ясен, носа, матки, появою крові у блювотинні, випорожненнях, сечі. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні. Сприятливо хвороба триває декілька тижнів, прояви її зникають поступово

Відбуваються численні кровотечі з розвитком ускладнень:

• геморагічний шок;

• крововиливи в надниркові залози з розвитком гострої їх недостатності;

• гостра серцево-судинна недостатність;

• набряк легень;

• набряк-набухання головного мозку (ННГМ);

• зрідка гостра печінкова недостатність.

Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактерійної інфекції. У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків — орхітом. Прогноз несприятливий, летальність серед госпіталізованих хворих 60-90%, при внутрішньолікарняних спалахах сягає 100%.

Для надання своєчасної медичної допомоги при появі будь-яких симптомів захворювання необхідно негайно звернутися по медичну допомогу, обов'язково попередити лікаря про перебування протягом попередніх 21 діб у країнах Західної та Центральної Африки.

Профілактика: Необхідна належна медична ізоляція хворих, запобігання контакту медичних працівників і інших людей з вірусом – найбільш ефективний спосіб профілактики передачі хвороби від людини до людини. Хворі на гарячку Ебола підлягають негайній госпіталізації в бокси відділення із збереженням суворого режиму. Персонал з обслуговування повинен працювати в максимальному захисному одязі із збереженням суворих бар'єрних методів догляду. Слід також приділяти особливу увагу належному знезараженню медичних відходів і біологічних рідин хворих. Реконвалесцентів виписують не раніше 21-го дня при негативних результатах вірусологічних досліджень за умови повного клінічного одужання.

У разі відвідування країн Західної та Центральної Африки, необхідно дотримуватись наступних запобіжних заходів:

• регулярно дотримуватись заходів особистої гігієни;

• уникати контакту з хворими людьми;

• уникати участі у ритуальних обрядах;

• уникати контакту з кров'ю та біологічними рідинами будь-якої людини, особливо тих, хто хворіє;

• уникати контакту з живими та мертвими тваринами (кажанами, приматами, гризунами, антилопами, дикобразами, свинями);

• вживати безпечні продукти харчування (термічно оброблені, ретельно вимиті).

У епідемічних ситуаціях проводять посилений нагляд і активне виявлення усіх підозрілих і ймовірних випадків із негайною ізоляцією хворих, а також усіх людей, що контактували з ними для щоденного медичного спостереження. Специфічна профілактику дотепер не розроблена.