На жаль, для вірусу імунодефіциту людини не існує державних кордонів. Поширення вірусних інфекцій в різних країнах має свої особливості. Епідемія ВІЛ/СНІД в Центральній Європі якісно відрізняється від епідемії, як в Західній так і Східній Європі. На мільйон жителів в Центральній Європі виявляється лише 8 інфікованих, в той час як в Західній Європі – 80, а в Східній – 200. У першу чергу йдеться про тих, хто «підхопив» вірус за останні роки. А якщо оцінювати загальну кількість ВІЛ-позитивних, зараз їхня кількість в Західній і Східній Європі практично співпадає. Із західноєвропейських країн найбільш несприятливі по цьому захворюванню Португалія і Великобританія, зі східноєвропейських – Росія та Україна. Західну Європу епідемія ВІЛ охопила раніше, і зараз кількість інфікованих зменшується. Основний шлях передачі вірусу в західноєвропейських країнах – гетеросексуальний. В Східну Європу вірус проник пізніше, тому ще кілька років тому він здебільшого передавався в середовищі наркоманів. Тепер основними вірусоносіями є люди, які ведуть неконтрольоване та випадкове статеве життя. До речі, із цим пов’язані й вікові особливості епідемії: якщо в Західній Європі лише третина вірусоносіїв молодші 30 років, то в Східній Європі дві третини складає молодь. Пік захворюваності в Східній Європі припав на 2001 рік, а останні п’ять років спостерігається тенденція до зниження. Та все ж епідеміологічна ситуація доволі напружена.

ВІЛ в Україні розповсюджується по «східному» типу. Перший випадок захворювання був виявлений у 1987 році, до 1989 реєструвались окремі випадки, а потім стався вибух. Система охорони здоров’я в той час не змогла адаптуватися до бурхливого поширення вірусу. Тепер кількість офіційно зареєстрованих інфікованих в Україні перевищує 145 тис. осіб, однак в дійсності їх може бути майже 400 тис.

«Враховуючи, що ми вже давно займаємося виявленням, профілактикою та лікуванням ВІЛ/СНІДу на Чернігівщині, то маємо право стверджувати – у подоланні епідемії ВІЛ тільки невелика частка заходів припадає на медичну галузь, – зауважує головний лікар Чернігівського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, заслужений лікар України Микола Дейкун. – Звісно, медицина покликана лікувати таких хворих і робить це успішно. Але профілактика ВІЛ повинна лягати, у першу чергу, на освітянську галузь, МВС, громадські, волонтерські організації та владні структури. До речі, в нашому регіоні влада належним чином опікується проблемами ВІЛ/СНІДу та бере активну участь у можливості безперебійного забезпечення хворих на ВІЛ препаратами антиретровірусної терапії, опікується покращенням матеріально-технічної бази нашого Центру. В області прийнято програму, яка реалізується згідно з вимогами Державної програми, постійно проводяться засідання комісій по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом, іншими соціально значущими захворюваннями при облдержадміністрації. Хотілося, щоб і громадських організацій, що переймаються проблемами подолання СНІДу, побільшало, адже на всю територію Чернігівщини функціонує лише 3 таких організації, у той час, коли в інших областях їх налічується до 10-12. Втім, ми створили ще одну громадську організацію, що працює із ВІЛ-інфікованими. Вона братиме участь у кількох спеціалізованих проектах і вже з наступного року отримає пересувну амбулаторію та фінансування від міжнародних донорів і працюватиме в районах області.

Профілактика хвороби – основний чинник подолання епідемії. З 1 грудня в області розпочинається місячник боротьби з ВІЛ-інфекцією під гаслом «Від обізнаності населення – до подолання епідемії», протягом якого саме профілактичним заходам буде приділено особливу увагу».

На сьогодні на обліку у медиків на Чернігівщині знаходиться близько 3,5 тис ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД – 619, протягом року взято на облік 424 дитини, домінуючий шлях передачі інфекції – статевий - 70%, парентеральний шлях – 29%, від матері до дитини – 1%. Щорічний приріст нових випадків ВІЛ-інфекції – близько 500 осіб, 1352 особи отримують антиретровірусну терапію, з них 73 дитини.