Далеко не все у подоланні ВІЛ-інфекції залежить від медиків. Левова частка у покращенні ситуації із захворюваннями на вірус імунодефіциту повинна припадати на профілактичну роботу з боку громадських організацій, соціальних служб, а також освітян. Такого висновку дійшли учасники презентації моніторингових досліджень фінансової сфери системи охорони здоров’я, результати яких оприлюднено 9 грудня у Чернігові.

Незважаючи на деяке уповільнення темпів поширення ВІЛ-інфекції, кожного року медики області виявляють не одну сотню нових випадків зараження населення вірусом імунодефіциту, минулого року – близько 500. Це і спонукало представників Інституту розвитку суспільних інновацій провести моніторинг фінансових витрат медиків на подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні та на Чернігівщині зокрема. Вони півроку вели моніторинг в 9 областях в рамках проекту «Розширення доступу регіональних спільнот ЛЖВ до місцевих фінансових ресурсів через доступ до підтримки за рахунок бюджетних коштів, контроль за виконанням місцевих програм та здійсненням державних закупівель». Під час зустрічі з представниками ЗМІ було оприлюднено результати оцінки регіональних витрат на протидію епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, аналіз причин захворюваності ВІЛ-інфікованих осіб на Чернігівщині. Згідно з результатами досліджень, представниця Інституту Тетяна Романова зробила висновок: якщо б на потреби системи охорони здоров’я регіону виділялося більше коштів, епідемію цієї невиліковної хвороби можна було б подолати.

«Якщо брати до уваги таку проблему, як протидія ВІЛ/СНІДу, то на цей напрямок з усього медичного бюджету виділяється 1,27%. А це виходить 5 млн. 426 тис. 227грн. Нескладно буде порахувати, що з цієї суми на одного мешканця області припадає 5,2 грн. в рік. Якщо вирахувати з цієї суми видатки, то залишається 2-3 грн. Отже, напрямок, що займається ВІЛ, потребує реформи, а саме – зміни принципів фінансування лікарень», - зазначила Тетяна Романова.

Зі свого боку головний лікар Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Микола Дейкун вважає, що медичний аспект проблеми подолання епідемії фінансується належним чином, кошти освоюються повністю. Втім, завдання медиків – лікувати наслідки девіантної поведінки, яка призводить до зараження, а саме – виявити, застосовувати антиретровірусну терапію, тест-обстеження, використати додаткові методи лікування. А от власне профілактика повинна лягати на сім’ю, школу та до правоохоронні органи.

«Я вважаю, що в області коштів на медицину виділяється достатньо, а от профілактичний компонент слабо розвинутий. І це не медична проблема, це проблема суспільства, держави, влади, громадських організацій, освіти, засобів масової інформації, соціальних служб. Загальнодержавна програма передбачає аж 17 виконавців, і медицина грає якщо не останню роль у попередженні ВІЛ-інфекції, то, може, передостанню»,– зауважив Микола Дейкун.

Втім, незважаючи на різні погляди щодо цієї проблеми, учасники обговорення дійшли порозуміння: у подоланні епідемії ВІЛ - інфекції не може бути відсторонених. А від необхідності реформувати медицину ми нікуди не дінемось і не виключено, що головну роль у боротьбі зі СНІДом відіграватиме первинна ланка та сімейні лікарі.