Стан поширення туберкульозу в Україні загалом і в області зокрема вже давно набув характеру епідемії, адже висока контагіозність хвороби, недотримання засад здорового способу життя, пізнє звернення з симптомами загальної слабкості та тривалого кашлю за медичною допомогою обумовлюють ситуацію, коли хвороба вражає працездатних громадян та соціально адаптованих чоловіків та жінок. Прикро, але зустрічаються непоодинокі випадки, коли людина помирає від туберкульозу, жодного разу не звернувшись до медиків. Ось який приклад навів головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Микола Дейкун: «Ми інколи отримуємо надзвичайно тяжкі форми туберкульозу, пізно госпіталізуємо – за останній тиждень дві людини, які на протязі доби померли, привезли у такому стані. А де були соціальні служби, місцева влада? Чому вони не контролюють ситуацію і не знають, що на їхній території проживають такі хворі?».

Отже, лікарі вкотре нагадують: медики здатні подолати туберкульоз, адже володіють сучасними технологіями лікування, методами ранньої діагностики, потужним реабілітаційним арсеналом. Втім часто їхня інформаційно-просвітницька робота не знаходить відгуку у громадян – заражені паличкою Коха кашляють, виділяють збудника у повітря, мають субфебрильну температуру тіла і не вважають за необхідне з’ясувати причини такого стану. Микола Дейкун наголошує: «Щороку в області виявляється близько семисот людей, хворих на туберкульоз. В принципі ми готові до цієї ситуації, сьогодні система допомоги свою функцію може виконати на сто відсотків. Препарати сьогодні для щеплення проти туберкульозу є, є у нас туберкулін в достатній кількості, є препарати для лікування. Крім того, ми залучили до лікування хворих в амбулаторних умовах громадські організації, товариство Червоного хреста. Не вистачає лише самосвідомості громадян щодо ризиків захворіти на туберкульоз».

Особливе занепокоєння фтизіатрів нині викликає мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз, поєднаний із ВІЛ-інфекцією. Тому головне завдання медиків – активно працювати із групами ризику, широке застосування флюорографічного обстеження та найпростішого метода діагностики – дослідження мокротиння. Тоді, за словами Миколи Дейкуна, можна буде говорити про взяття епідемії під суворий контроль.

Петро Гармаш, розповідаючи про головні досягнення протитуберкульозної служби Чернігівщини, зауважив, що нині впроваджені експрес-методи ранньої діагностики, створено 4 відділення для лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз у обласному протитуберкульозному диспансері, поновлено роботу рентгенологічної установки (замінено дороговартісну трубку), а також виграно грант уряду Японії «Кусаноне» на придбання сучасного обладнання. «Завдяки вжитим заходам нам вдалося знизити загальну захворюваність на туберкульоз на 3,6%, зменшити деструктивні форми сухот, зменшити смертність від туберкульозу на 13,3%, – зазначив Петро Гармаш. – Це стало можливим завдяки тісної співпраці між протитуберкульозною службою та службою протидії ВІЛ/СНІДу із центрами ПМСД, широкого інформування та мотивування пацієнтів до обстеженню на ВІЛ та проведення скринінгу на туберкульоз в усіх медичних закладах області, надання якісних консультативних послуг, своєчасно призначеного комплексного лікування обох захворювань».

Також Петро Гармаш розповів про подальші дії медиків щодо покращення ситуації із захворюваністю на туберкульоз. Серед них, зокрема, впровадження етапності у лікуванні, широке амбулаторне, стаціонарне, стаціонарно-хірургічне та хоспісне лікування, приведення приміщень обласного протитуберкульозного диспансеру до вимог сучасного інфекційного контролю, створення обласного спеціалізованого центру протидії соціально небезпечних хвороб, центру тренінгу при обласному протитуберкульозному диспансері, введення там посад соціальних працівників. «Звісно, головне – це змінити ставлення самих громадян до проблем туберкульозу, сформувати відповідну індивідуальну та суспільну поведінку, спрямовану на протидію захворюваності», - зауважив Петро Гармаш.