За рівнем доступу хронічно хворих до паліативної допомоги та знеболювальної терапії Чернігівщина посідає 10-12 місця в Україні. В державі є регіони, де така допомога знаходиться на вкрай низькому рівні.

«Помирати у муках – що може гірше?». Таке питання порушили лікарі-активісти, члени громадських організацій та співробітники Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини, коли з’ясували, що в Україні велика частка невиліковно хворих не мають доступу до знеболюючих сильнодіючих препаратів. У кращому випадку майже половина з них отримують медичні наркотичні речовини по-перше, не в достатніх дозах для суттєвого зменшення болю, по-друге, далеко не ті, які покликані допомогти та прописані лікувальними протоколами і по-третє, не таблетовані (вживання яких зручно для самого хворого), а в розчинах, введення яких передбачає обов’язкову присутність медика. Хоча таблетований морфін з’явився в Україні ще у 2013 році, питання адекватного знеболювання як і права пацієнтів на отримання інших необхідних лікарських препаратів та гідне завершення життя й досі залишається проблемним. Як розповіла радник Міністра охорони здоров’я України Леся Брацюнь: «Насправді протягом тривалого часу по всій Україні правозахисні організації, громадські активісти отримують майже кожного дня скарги від родичів пацієнтів на недостатнє знеболення. У 2013 році ми отримали дуже прогресивну постанову Кабміну, яка дозволяє забезпечувати пацієнтів знеболювальними препаратами на первинному рівні безперешкодно. Лікар отримав можливість ці препарати набагато легше виписувати».

Активісти з’ясували, що часто лікарі навмисно зменшують дозу знеболюючих ліків аби у пацієнта не виникло звикання до них, побоюються ймовірного контакту із спеціалізованими правоохоронними органами, а у деяких випадках взагалі затягують призначення спеціальної терапії. А, враховуючи, що знеболення – право кожного невиліковного хворого та пацієнта із потужним больовим синдромом, організатори акції порівнюють таку практику із тортурами. Тим паче, що нині ці препарати може виписувати навіть сімейний лікар і їхнє призначення не потребує комісійного розгляду.

Лікарі погоджуються – система призначення та отримання пацієнтами специфічної терапії ще не до кінця опрацьована, хоча нинішнє законодавство і створило сприятливі умови для знеболювання при, наприклад, онкопатології у термінальних стадіях. Так, в КЛПЗ «Чернігівський обласний онкологічний диспансер» виважено поставилися до вирішення цієї проблеми – стверджує головний лікар Валерій Зуб. «В нас відкритий кабінет протибольової терапії, два лікаря пройшли відповідні курси, ми випустили відповідні рекомендації «Трьохступеневі сходинки», які роздали по всій області. У нас працюють більше восьми років психологи, які надають допомогу у таких випадках».

Головний спеціаліст із паліативної та хоспісної допомоги області, головний лікар КЛПЗ «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Володимир Ященко вніс свої пропозиції щодо удосконалення роботи за цими актуальними напрямками та зазначив: «Необхідно змінити ліцензійні умови для аптечних установ, адже в області в більшості районів немає аптек, що мають право видавати знеболювальні препарати. А чому така ситуація? Звісно, через недосконалість тендерних процедур, адже тільки КП «Ліки України» мають на сьогодні право відпускати ці препарати. Тому у цьому плані є над чим працювати, залучивши до широкого обговорення даної проблеми аптечних працівників та вирішувати питання на рівні профільного Міністерства».

Володимир Ященко також звернув увагу присутніх на проблеми, що виникають у галузі хоспісної допомоги. «Не секрет, – зауважує він, – що лікувальні заклади області майже на третину виконують не притаманні їм соціальні функції. Так у трьох психоневрологічних лікарнях Чернігівщини нині перебувають 168 пацієнтів, які не повинні там знаходитися. Отже, необхідно якнайшвидше долучити до цього соціальні служби. І ще – в нас немає психоневрологічних місць в інтернатах. Відтак, в області є принаймні дві лікарні, які можуть швидко перепрофілюватися у психоневрологічні інтернати. Так ми уникнемо «соціального вибуху». Це дуже серйозне питання, яке ми разом із Управлінням охорони здоров’я та відповідними службами будемо вирішувати».

Загалом паліативна допомога в Україні знаходиться на початковій стадії. І як наголосив Володимир Ященко, у цьому плані повинні спрацьовувати чотири складові – медична, соціальна, психологічна та духовна. І тільки у двох закладах вони застосовані – в обласній психоневрологічній лікарні та Чернігівській міській лікарні №4.