Проект
ЗАКОН
УКРАЇНИ
Про
внесення змін до Основ законодавства України
про охорону
здоров'я
Верховна Рада України п о с т а н
о в л я є:
І. Внести до Основ законодавства
України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4,
ст.19 із наступними змінами) такі зміни:
- у частині першій статті 3:
абзаци другий, четвертий і п'ятий
викласти в такій редакції:
"здоров'я - стан повного
фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність
хвороб і фізичних вад;
заклад охорони здоров'я -
юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми,
основним завданням якої є забезпечення медичного обслуговування громадян на
основі професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників, її
відокремлений підрозділ, а також структурний підрозділ іншої юридичної особи,
основним завданням якого є забезпечення медичного обслуговування громадян на
основі професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;
медична допомога - діяльність
професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику,
діагностику, лікування, догляд та реабілітацію у зв'язку із хворобами,
травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку із вагітністю
та пологами";
доповнити частину новими абзацами
такого змісту:
"медичне обслуговування -
діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які
зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку,
що сприяє зміцненню здоров'я, профілактиці, діагностиці, лікуванню та
реабілітації громадян та не обов'язково обмежується медичною допомогою;
пацієнт - фізична особа, яка
звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога";
2) статтю 8 після частини першої
доповнити новими частинами такого змісту:
"Кожен громадянин має право
на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я
медичної допомоги, до якої належить:
екстрена медична допомога;
первинна медична допомога;
вторинна (спеціалізована) медична
допомога, що надається за направленням лікаря або у передбачених цими Основами
випадках без такого направлення;
третинна (високоспеціалізована)
медична допомога, що надається за направленням лікаря або у передбачених цими
Основами випадках без такого направлення;
паліативна допомога, що надається
за направленням лікаря;
медична реабілітація, що
здійснюється за направленням лікаря.
Держава гарантує безоплатне
надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я
також за епідемічними показаннями та проведення медико-соціальної
експертизи".
У зв'язку з цим частини другу і
третю вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою;
3) у частині третій статті 13
слова "і регіонального" виключити;
4) у статті 14:
у частині п'ятій слова
"відомства та" виключити;
частину шосту викласти в такій
редакції:
"Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого
самоврядування реалізують державну політику охорони здоров'я в межах своїх
повноважень, передбачених законодавством";
5) доповнити Закон статтею 141
такого змісту:
"Стаття 141. Система
стандартів у сфері охорони здоров'я
Систему стандартів у сфері
охорони здоров'я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.
Державні соціальні нормативи у
сфері охорони здоров'я встановлюються відповідно до Закону України "Про
державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Галузевими стандартами у сфері
охорони здоров'я є:
стандарт медичної допомоги
(медичний стандарт) - сукупність норм, правил і нормативів, а також показники
(індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які
розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;
клінічний протокол - уніфікований
документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та
реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність;
табель матеріально-технічного
оснащення - документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування
та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров'я,
його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб -
підприємців, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики за
певною спеціальністю (спеціальностями);
лікарський формуляр - перелік
зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною
ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням.
Галузеві стандарти у сфері
охорони здоров'я розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Галузевими стандартами у сфері
охорони здоров'я є також інші норми, правила та нормативи, передбачені
законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоров'я.
Додержання стандартів медичної
допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів
матеріально-технічного оснащення є обов'язковим для всіх закладів охорони
здоров'я, а також для фізичних осіб - підприємців, що здійснюють господарську
діяльність з медичної практики";
6) статтю 16 викласти в такій
редакції:
"Стаття 16. Заклади охорони
здоров'я
Держава сприяє розвитку закладів
охорони здоров'я усіх форм власності.
Порядок створення, припинення
закладів охорони здоров'я, їх класифікація та особливості діяльності
визначаються законом.
Мережа державних і комунальних
закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному
обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого
обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного
використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких
закладів не може бути скорочена.
Планування розвитку мережі
державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її
оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних
закладів охорони здоров'я здійснюється відповідно до закону органами,
уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної, комунальної власності.
Заклади охорони здоров'я
підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів
України.
Заклад охорони здоров'я здійснює
свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником
закладу (уповноваженим ним органом).
Керівником закладу охорони
здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка
відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Призначення на посаду керівника
закладу охорони здоров'я та звільнення з посади здійснюється відповідно до
законодавства.
Керівники державних, комунальних
закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладання з ними
контракту.
Призначення на посади та
звільнення з посад керівників установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби здійснюється відповідно до законодавства про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Кабінет Міністрів України та
уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи
виконавчої влади, а також в межах своїх повноважень органи місцевого
самоврядування мають право припинити діяльність будь-якого закладу охорони
здоров'я у разі порушення ним законодавства про охорону здоров'я, невиконання
державних вимог щодо якості медичної допомоги та іншої діяльності в сфері
охорони здоров'я або вчинення дій, що суперечать його статуту
(положенню)";
7) у статті 18:
у частинах першій, другій та
четвертій слова "бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого та
регіонального самоврядування" замінити словами "та місцевих
бюджетів";
доповнити статтю після частини
другої новою частиною такого змісту:
"Медична допомога надається
безоплатно за рахунок бюджетних коштів закладами охорони здоров'я та лікарями,
що здійснюють господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи -
підприємці, з якими укладені договори про надання безоплатної медичної
допомоги. Особливості укладання договорів про надання безоплатної медичної
допомоги визначаються законом".
У зв'язку з цим частини третю -
сьому вважати відповідно частинами четвертою - восьмою;
8) у частині четвертій статті 30
слова "Органи місцевої державної адміністрації та регіонального і
місцевого самоврядування" замінити словами "Місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування";
9) назву розділу V викласти в
такій редакції:
"Розділ V
Медична допомога";
10) статтю 33 викласти в такій
редакції:
"Стаття 33. Забезпечення
надання медичної допомоги
Медична допомога надається
закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які
зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.
Медична допомога за видами
поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну
(високоспеціалізовану).
Порядок організації надання
медичної допомоги лікарями та іншими медичними працівниками, а також порядок
направлення пацієнтів до закладу охорони здоров'я, що надає медичну допомогу
відповідного виду, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я";
11) у статті 34:
а) доповнити статтю перед
частиною першою новою частиною такого змісту:
"Лікуючий лікар - це лікар
закладу охорони здоров'я або лікар, що здійснює господарську діяльність з
медичної практики як фізична особа - підприємець, який надає медичну допомогу
пацієнту в період його обстеження та лікування".
У зв'язку з цим частини першу -
третю вважати відповідно частинами другою - четвертою;
б) перше речення частини другої
викласти в такій редакції: "Лікуючий лікар обирається пацієнтом або
призначається йому в установленому цими Основами порядку";
в) доповнити статтю частиною
такого змісту:
"Нормативи навантаження
лікуючих лікарів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я".
12) статтю 35 замінити статтями
35 - 355 такого змісту:
"Стаття 35. Екстрена медична
допомога
Екстрена медична допомога - це
вид медичної допомоги, що передбачає систему термінових організаційних,
діагностичних та лікувальних заходів із надання медичної допомоги хворим та
постраждалим при невідкладних станах.
Правові, організаційні та інші
засади надання екстреної медичної допомоги визначаються законом.
Стаття 351. Первинна медична
допомога
Первинна медична допомога - вид
медичної допомоги, що надається в амбулаторних умовах або у визначених випадках
за місцем проживання (перебування) пацієнта і передбачає консультацію,
діагностику та лікування найбільш поширеніших хвороб, травм, отруєнь,
патологічних, фізіологічних (при вагітності) станів, профілактичні заходи;
направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) або третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги
при гострих розладах фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, які не
потребують екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Надання первинної медичної
допомоги забезпечують центри первинної медичної допомоги, до складу яких можуть
входити як структурні чи відокремлені підрозділи фельдшерсько-акушерські
пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети, а також лікарі загальної
практики - сімейні лікарі, що здійснюють господарську діяльність з медичної
практики як фізичні особи - підприємці.
Лікуючим лікарем з надання
первинної медичної допомоги пацієнтові є лікар загальної практики - сімейний
лікар закладу охорони здоров'я або лікар загальної практики - сімейний лікар,
що здійснює господарську діяльність з медичної практики як фізична особа -
підприємець.
Лікуючий лікар з надання
первинної медичної допомоги вільно обирається пацієнтом в порядку,
встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я.
Первинна медична допомога
надається безоплатно закладами охорони здоров'я та лікарями загальної практики
- сімейними лікарями, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики
як фізичні особи - підприємці, з якими укладені договори про надання
безоплатної медичної допомоги.
Порядок надання первинної
медичної допомоги визначається спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Стаття 352. Вторинна
(спеціалізована) медична допомога
Вторинна (спеціалізована) медична
допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних
умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає консультацію,
діагностику, лікування, реабілітацію та профілактику хвороб, травм, отруєнь, патологічних
і фізіологічних (при вагітності та пологах) станів, які можуть бути надані
лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейної
медицини); направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої)
допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної
допомоги.
Надання вторинної
(спеціалізованої) медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров'я,
якими є:
в стаціонарних умовах -
багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, лікарні відновного
(реабілітаційного), планового лікування, хоспіси;
в амбулаторних умовах -
консультативно-діагностичні підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій
та діагностики (консультативно-діагностичні центри).
Вторинну (спеціалізовану) медичну
допомогу також можуть надавати лікарі, що здійснюють господарську діяльність з
медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Лікуючим лікарем з надання
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров'я,
де надається така допомога, або лікар, що здійснює господарську діяльність з
медичної практики як фізична особа - підприємець, які отримали підготовку за
відповідною спеціальністю (крім спеціальності "загальна практика - сімейна
медицина).
Лікуючого лікаря з надання
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у закладі охорони здоров'я
визначає керівник відповідного закладу охорони здоров'я або уповноважена ним на
прийняття таких рішень особа.
Вторинна (спеціалізована) медична
допомога надається безоплатно закладами охорони здоров'я та лікарями, що
здійснюють господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи -
підприємці, з якими укладені договори про надання безоплатної медичної допомоги.
Вторинна (спеціалізована) медична
допомога надається безоплатно за направленням лікаря загальної практики -
сімейного лікаря закладу охорони здоров'я чи лікаря загальної практики -
сімейного лікаря, що здійснює господарську діяльність з медичної практики як
фізична особа - підприємець, або за направленням закладу охорони здоров'я з
надання вторинної (спеціалізованої) іншої спеціалізації чи третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги, або лікаря з відповідної
спеціалізації, що здійснює господарську діяльність з медичної практики як
фізична особа - підприємець, з якими укладені договори про надання безоплатної
медичної допомоги.
Без направлення вторинна
(спеціалізована) медична допомога надається безоплатно закладами охорони
здоров'я та лікарями, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики
як фізичні особи - підприємці, з якими укладені договори про надання
безоплатної медичної допомоги, у разі звернень пацієнтів до акушер-гінеколога,
стоматолога, педіатра, а також у разі необхідності надання екстреної медичної
допомоги.
Порядок направлення пацієнтів до
закладів охорони здоров'я, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну
допомогу, а також порядок надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги
визначається спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у
сфері охорони здоров'я.
З метою забезпечення належної
якості та доступності безоплатної вторинної медичної допомоги та ефективного
використання ресурсів у сфері охорони здоров'я в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, створюються госпітальні округи.
Стаття 353. Третинна
(високоспеціалізована) медична допомога
Третинна (високоспеціалізована)
медична допомога - вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або
стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках, і передбачає
консультацію, діагностику, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних
станів, ведення фізіологічних станів (вагітності, пологів, їх наслідків) із
застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих
медичних процедур; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої)
допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої
спеціалізації.
Надання третинної
(спеціалізованої) медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими
багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я.
Лікуючим лікарем з надання
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони
здоров'я, який отримав підготовку за відповідною спеціальністю, має
кваліфікаційну категорію не нижче першої.
Лікуючого лікаря з надання
третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги у закладі охорони здоров'я
визначає керівник відповідного закладу охорони здоров'я або уповноважена ним на
прийняття таких рішень особа.
Третинна (високоспеціалізована)
медична допомога надається безоплатно закладами охорони здоров'я, з якими
укладені договори про надання безоплатної медичної допомоги.
Третинна (високоспеціалізована)
медична допомога надається безоплатно за направленням відповідного закладу
охорони здоров'я або лікуючого лікаря з надання первинної чи вторинної
(спеціалізованої) медичної допомоги, що здійснює господарську діяльність з
медичної практики як фізична особа - підприємець, з якими укладені договори про
надання безоплатної медичної допомоги.
Без направлення третинна
(високоспеціалізована) медична допомога надається безоплатно закладами охорони
здоров'я, з якими укладені договори про надання безоплатної медичної допомоги,
у разі у разі необхідності надання екстреної медичної допомоги.
Порядок направлення пацієнтів до
закладів охорони здоров'я, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну
допомогу встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з питань охорони здоров'я.
Стаття 354. Паліативна допомога
На останніх стадіях перебігу
невиліковних захворювань пацієнтам та членам їх сімей надається паліативна
допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та
емоційних страждань пацієнта, а також надання психосоціальної і моральної
підтримки його сім'ї.
Паліативна допомога надається
безоплатно закладами охорони здоров'я, з якими укладені договори про надання
безоплатної медичної допомоги, за направленням закладу охорони здоров'я, в якому
пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна
(високоспеціалізована) медична допомога, з яким укладено договір про надання
безоплатної медичної допомоги.
Порядок надання паліативної
допомоги визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони здоров'я.
Стаття 355. Медична реабілітація
Медична реабілітація - це
відновне лікування, що надається пацієнтам в амбулаторних або стаціонарних
умовах і включає систему медичних, психологічних та інших заходів, спрямованих
на усунення або компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням
здоров'я, що супроводжується стійким розладом функцій організму.
Медична реабілітація
призначається пацієнтам:
після закінчення гострого періоду
захворювання при наявності обмежень життєдіяльності;
з природженими та спадковими
патологічними станами, набутими порушеннями опорно-рухового та мовного апарату,
вадами зору та слуху;
при встановленні стійкої
непрацездатності (інвалідності).
Медична реабілітація здійснюється
безоплатно закладами охорони здоров'я, з якими укладені договори про надання
безоплатної медичної допомоги, за направленням закладу охорони здоров'я, в
якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна
(високоспеціалізована) медична допомога, або лікуючого лікаря з надання
вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що здійснює господарську
діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець, з якими укладені
договори про надання безоплатної медичної допомоги.
Медична реабілітація здійснюється
в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони здоров'я";
13) статтю 37 викласти в такій
редакції:
"Стаття 37. Надання медичної
допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій та в умовах воєнного стану
Надання медичної допомоги у разі
виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до законодавства у
сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру.
Особливості організації надання
медичної допомоги населенню в умовах воєнного стану регулюються
законодавством";
14) у статті 38:
у назві статті слова
"лікувального закладу" замінити словами "закладу охорони
здоров'я";
у частині другій слова
"лікувально-профілактичному закладі" замінити словами "закладі
охорони здоров'я";
15) у частинах першій та третій
статті 54 слова "аптечні та лікувально-профілактичні заклади"
замінити словами "заклади охорони здоров'я, які мають право на це
відповідно до закону";
16) перше речення частини першої
статті 60 викласти в такій редакції: "Медична допомога дітям і підліткам
забезпечується закладами охорони здоров'я та лікарями, що здійснюють
господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці";
17) у статті 62 слова
"органами і закладами народної освіти" замінити словами
"органами управління освітою та навчальними закладами";
18) у статті 64 слова
"лікувальному закладі" замінити словами "закладі охорони
здоров'я";
19) у частині другій статті 65 слова
"органами професійно-технічної освіти, органами народної освіти"
замінити словами "органами управління освітою";
20) частину першу статті 69
замінити трьома частинами такого змісту:
"Експертиза тимчасової
непрацездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів в закладах
охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також лікарями, що здійснюють
господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Порядок проведення експертизи
тимчасової непрацездатності громадян визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
При проведенні експертизи
тимчасової непрацездатності встановлюється факт необхідності надання відпустки
у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим
членом сім'ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного
лікування, визначається необхідність і строки тимчасового переведення
працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення
на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня
тривалої або постійної втрати працездатності".
У зв'язку з цим частини другу -
четверту вважати відповідно частинами четвертою - шостою;
21) пункт "ж" частини
першої статті 77 викласти в такій редакції:
"ж) встановлення у державних
і комунальних закладах охорони здоров'я посадових окладів (тарифних ставок) на
основі Єдиної тарифної сітки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України, а також доплат, надбавок за обсяг і якість виконаної роботи за
критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України";
22) у тексті Основ законодавства
України про охорону здоров'я:
слова "галузь",
"подання", "державна виконавча влада" "Республіка
Крим" у всіх відмінках замінити відповідно словами "сфера",
"надання", "виконавча влада", "Автономна Республіка
Крим" у відповідному відмінку;
слова "подавати",
"подається", "подаватися", "подають" замінити
відповідно словами "надавати", "надається",
"надаватися", "надають";
слова "медико-санітарна
допомога" і "лікувально-профілактична допомога" в усіх відмінках
замінити словами "медична допомога" у відповідному відмінку;
слова "Міністерство охорони
здоров'я України" у всіх відмінках замінити відповідно словами
"спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері
охорони здоров'я" у відповідному відмінку;
слово "акредитованих"
виключити.
ІІ. Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності з 1
січня 2012 року з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2 розділу ІІ
"Прикінцеві положення" цього Закону.
2. До 31 грудня 2019 року
первинну медичну допомогу, надають крім лікарів загальної практики - сімейних
лікарів та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких
лікарів, також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші
медичні працівники, які працюють під керівництвом і контролем
лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних.
3 1 січня 2020 року порядок
надання медичної допомоги лікарями загальної практики - сімейними лікарями
встановлюється відповідно до законодавства.
3. Кабінету Міністрів України:
1) вжити невідкладних заходів
щодо організації підготовки кількості лікарів загальної практики - сімейних
лікарів, достатньої для надання з 1 січня 2020 року первинної медичної допомоги
населенню на основі принципів загальної практики - сімейної медицини;
2) опрацювати питання щодо
запровадження методики розрахунку обсягів видатків на забезпечення
функціонування закладів охорони здоров'я, яка б передбачала визначення таких
обсягів виходячи з кількості, виду, вартості процедур, що їх надає відповідний
заклад, а також категорій осіб щодо яких вони здійснюються;
3) протягом трьох місяців з дня
прийняття цього Закону:
підготувати та внести на розгляд
Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що
випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові
акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд чи
скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Голова Верховної Ради України
АНОНС