Під час облоги, яка тривала більше місяця, Чернігів піддався інтенсивному руйнівному бомбардуванню.

Чернігівський обласний медичний центр соціально-значущих та небезпечних хвороб працював у звичному режимі. У перерві між прийомом ліків та їжею пацієнти та медичні працівники ховалися в бомбосховищі щоразу, коли чули звуки обстрілу. Пацієнти отримували препарати згідно з графіком, а медсестри ставили крапельниці тим, хто цього потребував. Пацієнти та персонал лікарні пережили неймовірні труднощі. Їм довелося евакуювати лікарню під ворожим вогнем – двічі.

«До війни в нас працювала амбулаторія, де приймали важкохворих на туберкульоз, які потребували госпіталізації, а також інших людей з регіону, які потребували лікування туберкульозу. Ми також мали одну з найсучасніших медичних лабораторій в Україні. Сьогодні ці об’єкти повністю зруйновані», – розказує Жанна Карпенко, медичний директор закладу, де проводять діагностику та лікування туберкульозу.

Жанні Карпенко вдалося отримати згоду на евакуацію від військової адміністрації Чернігова. До лікарні приїхали два автобуси та дві карети швидкої допомоги. Хворих мали транспортувати до іншого медзакладу. Автобуси виїхали першими, але карети швидкої допомоги запізнилися – військовим і медичним працівникам знадобилося більше часу, щоб розмістити лежачих пацієнтів. Машини швидкої допомоги потрапили під вогонь, та на щастя і люди, і машини залишилися цілими.

Всі ліки, що зберігалися в протитуберкульозному закладі, були знищені під час обстрілу. Пацієнти залишилися без лікування. Водночас у районній лікарні, куди евакуювали людей, пацієнти були відрізані ще й від світла та інтернету. Воду пили з криниці неподалік, їжу варили на вогні.

Через кілька днів після першої евакуації на сусідню поліцейську дільницю впала бомба. Через два тижні пацієнтів та медичних працівників знову довелося евакуювати.

«Я хотіла залишитися зі своїми пацієнтами та колегами, допомогти їм. Пацієнти не повинні відчувати себе покинутими. Війна створює стрес, а стрес небезпечний для хворих на туберкульоз», – каже лікар Тетяна Шаповал.

На початку квітня медичні працівники повернулися, щоб побачити зруйновану лікарню та амбулаторію в Чернігові.

«Дерева повалені. Асфальт був вкритий битим склом і осколками. Я повернув УЗД, найдорожче наше обладнання, яке залишилося неушкодженим. Потім ми повернулися, щоб забрати все, що врятувалося від руйнування, респіратори, дефібрилятори. Ми навіть витягали ліжка з-під завалів, для комфорту пацієнтів», – розповідає адміністратор лікарні Денис Мацько.

Глобальний фонд (The Global Fund) швидко відреагував на вторгнення в Україну. У співпраці з Міністерством охорони здоров’я України, Центром громадського здоров’я та місцевими і міжнародними партнерами, була організована екстрена доставка двох партій ліків від туберкульозу до Чернігова. Завдяки цим поставкам всі хворі Чернігова відновили лікування вже через тиждень після першої евакуації.

Окрім забезпечення життєво необхідними ліками, Глобальний фонд та його партнери організували доставку необхідного обладнання та витратних матеріалів.