Існує думка, що маломобільні групи населення – це люди з інвалідністю, для яких існує безліч бар’єрів у навколишньому світі, наприклад, відсутність пандуса або наявність високого порогу у приміщенні. Однак, ці поняття не є тотожними та ця категорія включає багато різних груп людей.

Тож сьогодні розповідаємо про те, хто такі маломобільні групи населення.

Маломобільні групи населення – це люди, які відчувають труднощі під час самостійного пересування, спілкування, одержання певних послуг, сприйняття інформації або орієнтування в просторі.

До цієї групи належать: люди з різними функціональними порушеннями (зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо); люди, які отримали тимчасову травму або нині хворіють; діти до 7 років; люди, які супроводжують маленьких дітей (до 7 років); вагітні жінки та люди старшого віку.

Тобто такі функціональні обмеження можуть бути пов’язані з фізичним станом людини (інвалідність, літній вік тощо) або ж це може бути тимчасовий стан (травма, стрес, вагітність). І кожен із нас у той чи інший період життя може належати до цієї групи людей.

Однак, робити маломобільними нас можуть також неправильно чи невдало сконструйовані приміщення або простори. Коли людина, яка пересувається на кріслі колісному, не може спуститися сходами самостійно через відсутність пандуса або ліфта, або коли батько чи мати намагаються спустити дитячий візочок сходами. Так, їм доводиться просити про допомогу сторонніх людей, бо вони обмежені через певні обставини.

Тому надзвичайно важливо, аби простір навколо був облаштований таким чином, щоб будь-якій людині було зручно і комфортно.

Тут велике значення має саме те, що робить держава для реалізації принципу безбар’єрності. Тобто формування такого підходу, за якого кожна людина в нашій країні може отримати вільний доступ до будь-якої сфери життя: навчання, будування кар’єри, спокійного пересування країною тощо.

Тож у квітні 2021 року була прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, яка була розроблена в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України. Стратегія розрахована до 2030 року і передбачає усунення бар’єрів у різних напрямах.

Сьогодні завдяки системній роботі по усуненню бар’єрів для різних маломобільних груп населення, реалізується важливий принцип безбар’єрності та доступності.

Це має стати суспільною нормою. Саме тоді маломобільні громадяни отримають можливість повною мірою реалізувати себе у роботі, навчанні, розвитку, суспільному та політичному житті.

І, як наслідок, безбар’єрність створить можливості для залучення до активного суспільного життя різних людей, чий потенціал раніше не використовувався повною мірою.

Текст підготовлений МОЗ України на основі матеріалів «Довідника безбар’єрності», розробленого в межах ініціативи «Без бар’єрів» першої леді України Олени Зеленської.