Рік тому ЗСУ вигнали російських окупантів із Чернігівщини. 3 квітня 2022 року російські війська повністю вийшли з населених пунктів навколо Чернігова. 5 квітня загони ДПСУ вийшли на прикордоння Чернігівської області, а ще через два дні був піднятий синьо-жовтий український стяг над Грем’ячем.

Дві третини Чернігівської області понад місяць були під окупацією підступного ворога, техніка якого безперервними хвилями почала заходити на нашу територію 24 лютого 2022 року. Через чернігівський напрямок росіяни планували вийти на північну околицю Києва.

Єдність українців забезпечила успіх захисту держави з перших годин 24 лютого. Визволення півночі держави та стійкість України загалом були забезпечені, зокрема, завдяки багатьом звичайним людям, які допомагали Силам оборони і безпеки. Це – волонтери, журналісти, транспортники і багато інших, хто забезпечував оборонців, допомагав людям, викривав позиції окупанта та привертав увагу світу. Також свої мужність, силу духу, героїзм та самопожертву продемонстрували і медичні працівники Чернігівщини.

Попри війну та щоденне протистояння ворогу, наші лікарі, медичні сестри та брати, акушерки та фельдшери міцно тримають медичний фронт України. Під час вибухів, у підвалах, без світла та води, під дулами ворожих автоматів вони надавали та продовжують надавати медичну допомогу й рятують людські життя.

Через російську агресію та активні бойові дії на території Чернігівщини, медичні заклади змушені були надавати медичні послуги в умовах надзвичайних ситуацій. Наприклад, іноді доводилося здійснювати ургентні оперативні втручання у підвальних приміщеннях за практичної відсутності світла та води, готувати їжу пацієнтам на відкритому вогні, а під час повітряних тривог та ракетно-бомбових ударів перевозити хворих до більш безпечних місць.

«Медичну допомогу безперервно отримували всі хворі, які зверталися в чернігівські лікарні. В обласній дитячій лікарні приймали і дітей, і дорослих. Так само друга, третя міські лікарні та районна лікарня надавали медичну допомогу усім, хто її потребував – і військовим, і цивільним громадянам. А ще медзаклади забезпечували водою та їжею людей, які перебували в укриттях у лікарняних приміщеннях», – розказав Начальник Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації Андрій Лінник.

Підземне укриття Чернігівської обласної лікарні стало прихистком для багатьох чернігівців у перші два тижні широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Під час активних бойових дій рятував навіть маленький продовольчий магазин на території лікарні, що швидко відновив роботу.

Першого пораненого заклад отримав о восьмій ранку 24 лютого – з мінно-вибуховою травмою. Згодом «швидкі» й військові авто стали привозити поранених одного за одним. У перші дні – лише бійців, а з початком масованих обстрілів Чернігова ставало все більше цивільних – і дорослих, і дітей. Оперували по 60-70 осіб за добу, хірургічний корпус працював цілодобово. В той період, у лютому-березні, обласна лікарня прийняла понад 1 200 поранених.

«Наш заклад і колектив проявили себе з найкращого боку під час війни. Це серйозне випробування, до якого ніхто з нас не був готовим. Але ми побачили, що українські медики – незламні. Я безмежно вдячний тим 350 працівникам лікарні, які залишались на своїх робочих місцях – і під час обстрілів, і за відсутності світла й тепла продовжували надавати медичну допомогу населенню», – відзначив генеральний директор Чернігівської обласної лікарні Андрій Жиденко. – Тоді у нас працювали одночасно 24 операційні столи. Бо були дні, коли за годину надходило до 60 поранених. Усі лікарі, медсестри й молодший персонал були максимально зібрані, і ми гідно пройшли той складний період».

Чернігівський пологовий будинок перемістився в укриття – приймали пологи й оперували в підвалах. Під час облоги в пологовому будинку народилося 137 малюків, з яких дві трійні.

В перший день війни в їх закладі шляхом операції кесаревого розтину (33-34 тижні гестації) народилась трійня – три передчасно народжені дівчинки, з вагою тіла: 1120г, 1650г, 1480г. Стан при народженні немовлят був тяжкий за рахунок дихальних розладів, патологічної неврологічної симптоматики. Місяць вони отримували лікування та обстеження в пологовому будинку.

«Чернігів з початку війни та протягом 42 днів бомбили, обстрілювали. Шлях на Київ був окупований ворогами, тому транспортувати трійню для подальшого лікування та обстеження не було можливості, – прокоментував генеральний директор пологового будинку Василь Гусак. – Ворог не давав нікому проїхати, стріляв по машинам, вбивав людей. Розбомбили міст через річку Десну, який зв’язував міста Чернігів та Київ. Але наші українські герої-волонтери знайшли безпечний шлях до Києва, завдяки чому трійня була транспортована спецтранспортом в Національну дитячу клініку міста Києва. Транспортування тривало 5,5 годин (у мирний час дорога займає 1,5 годин). Наразі дівчатка живі та здорові на радість батькам і українському народу».

Через 2 доби після початку війни в Чернігівському пологовому будинку народилась друга недоношена трійня. Дві дівчинки та хлопчик (35-36 тижнів гестації). Вага тіла при народженні немовлят складала: 1500г, 1820г, 2040г. Стан малюків був тяжкий – отримували кисень, тепловий режим та лікування. Через місяць після народження виписані до Чернігівського реабілітаційного центру «Відродження», а потім додому, коли визволили від окупантів їх рідне місто.

З моменту введення воєнного стану, під час активних бойових дій, бомбардувань та артилерійських обстрілів в місті Чернігові, Чернігівський обласний центр крові також не припиняв роботу. Не зважаючи на пошкодження будівлі та обладнання, відсутність водопостачання, електроенергії та опалення – працював в цілодобовому режимі та забезпечував потребу закладів охорони здоров’я Чернігівської області компонентами донорської крові, за що влітку був нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України «За високі досягнення у забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, організації безперебійної заготівлі та переробки донорської крові в умовах правового режиму воєнного стану».

Сміливі та відважні працівники центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф нескореного міста-героя Чернігова, які в цей нелегкий час продовжили виконувати свої професійні обов’язки без втоми, страху та з непохитною вірою у перемогу, також були відзначені грамотами, подяками та почесними званнями.

Чернігівський обласний медичний центр соціально-значущих та небезпечних хвороб працював у звичному режимі. У перерві між прийомом ліків та їжею пацієнти та медичні працівники ховалися в бомбосховищі щоразу, коли чули звуки обстрілу. Пацієнти отримували препарати згідно з графіком, а медсестри ставили крапельниці тим, хто цього потребував. Пацієнти та персонал лікарні пережили неймовірні труднощі. Їм довелося евакуювати лікарню під ворожим вогнем – двічі.

З метою евакуації до лікарні приїхали два автобуси та дві карети швидкої допомоги. Хворих мали транспортувати до іншого медзакладу. Автобуси виїхали першими, але карети швидкої допомоги запізнилися – військовим і медичним працівникам знадобилося більше часу, щоб розмістити лежачих пацієнтів. Машини швидкої допомоги потрапили під вогонь, та на щастя і люди, і машини залишилися цілими.

Всі ліки, що зберігалися в протитуберкульозному закладі, були знищені під час обстрілу. Пацієнти залишилися без лікування. Водночас у районній лікарні, куди евакуювали людей, пацієнти були відрізані ще й від світла та інтернету. Воду пили з криниці неподалік, їжу варили на вогні.

Через кілька днів після першої евакуації на сусідню поліцейську дільницю впала бомба. Через два тижні пацієнтів та медичних працівників довелося евакуювати знов.

Загалом, протягом активних бомбардувань в області пошкоджено 58 об’єктів у 26 лікувальних закладах, більшість яких – у Чернігові та районі.

Наші медики справжні герої! Пліч-о-пліч із силами оборони та безпеки вони стояли і продовжують стояти на захисті та порятунку людей.

Річниця початку визволення українських територій – це свідчення вражаючих успіхів наших сил оборони в бою зі значно переважаючим та добре озброєним противником, безпрецедентної сили духу Українського народу, його стійкості, сміливості та єдності у боротьбі з підступним ворогом.