Якщо ви вирішили повертатися з дитиною в Україну, крім організації безпечної подорожі, радимо психологічно підготуватись самим і підготувати дитину до приїзду додому.

1. Враховуйте зміни та не очікуйте, що місто, в яке ви повернетеся, виглядатиме так само та житиме тим самим життям, що й до вашого виїзду.

Варто розуміти, що за той час, поки вас не було, рідне місто чи селище могло дуже змінитися – протитанкові їжаки, блокпости, сліди обстрілів тощо. У першу чергу, підготуйте себе до цього. Ви також можете завантажити додатки, які сповіщають про повітряну тривогу, та налаштувати їх на місто чи район, куди повертаєтесь. Це допоможе зрозуміти, як часто лунає тривога у вашій місцевості, та спланувати ваші дії у випадку небезпеки.

Також підготуйте до цього дитину, будьте чесними та завершуйте розмову оптимістично: запевніть, що разом ми все відбудуємо, а спокійне життя неодмінно настане.

Загальне правило в розмові з дитиною – ваша щирість та стійкість. Запитайте у дитини, що вона хотіла би уточнити. Ви можете чесно сказати, що у вас немає всіх відповідей, але ви разом будете їх шукати. Дякуйте дитині за її стійкість, нагадайте, що ви вже так багато пройшли разом і точно подалаєте все.

Психологиня Світлана Ройз радить говорити дітям, що ми їдемо додому, але наше життя змінилося. І нам потрібно звикнути до нового життя вдома. Іноді діти кажуть: «Я вдома. Але я хочу до “справжнього дому”». Як і нам, дітям хочеться повернутись не стільки додому, скільки в життя до війни.

Дитині важливо відчути, що ми приймаємо її почуття. Скажіть їй: «Я теж так хочу повернутись у всі наші мирні спогади. Я сумую за минулим». Згадайте те, що ви могли б відтворити саме зараз і зробіть це: обніміться, зваріть какао... Це допоможе побудувати місток між минулим і сьогоденням.

Будьте готові до того, що перші дні діти можуть бути збудженими, загальмованими чи дезорганізованими. Це нормально.

2. Розмовляйте з дітьми

З дітьми важливо говорити про їхні тривоги та очікування від повернення. Будьте відвертими, ви можете не мати всі відповіді, але ви завжди можете сказати, що ви будете поруч і дізнаєтесь про все разом. Слухайте дитину, пояснюйте щось за потреби. Будьте готовими до того, що на наші слова «Я ж заради тебе їхала/повертаюсь» діти можуть відповісти «Я тебе про це не просив/просила». Це теж може бути реакцією на тривоги та стрес.

Якщо ви не пояснювали дитині, що відбувається в країні, то зараз саме час розповісти, що тут триває війна. Вам можуть допомогти матеріали, створені у зрозумілій для дітей формі, наприклад, Світлана Ройз радить:

- Мультфільм «Добро завжди перемагає»;

- книжку «Залізницею додому»;

- книжку «Казковий ліс. Пригоди Єнотів бешкетників», авторка Юлія Олефір.

3. Не орієнтуйтесь на досвід інших

Кожна людина, родина і дитина особлива і має свій внутрішній світ, тому розраховувати, що досвід інших підійде вам на 100%, не варто. Ви можете врахувати якісь окремі лайфхаки та адаптувати їх до вашої ситуації, але тільки ви знаєте свою родину настільки, щоб зробити повернення більш комфортним.

4. Познайомте дитину зі звуком повітряної тривоги

Дітям до повернення в країну важливо почути звук сигналу тривоги. Вони мають бути готові до цього звуку. Світлана Ройз радить підготувати малечу, наприклад, такими словами: «Сигнал тривоги каже про те, що наше ППО готове знешкодити небезпеку. І ми теж маємо подбати про свою безпеку».

У допомогу батькам та вчителям – щоб скерувати дії дітей під час прямування в укриття – може бути корисною пісня https://youtu.be/DxS_dV9T55U.

Дуже важливо розповісти дитині, що її чекатиме, якщо тривога застане в школі чи в садочку. Варто пояснити, що дорослі про неї потурбуються і всіх скоординовано відведуть у безпечне місце. Також, проговоріть алгоритм дій на випадок, якщо дитина в момент повітряної тривоги опиниться на вулиці чи вдома без дорослих.

5. Подумайте про безпеку у квартирі/будинку

У домівці ви маєте зорієнтуватись самі і зорієнтувати дитину:

- Де безпечне (краще казати «захищене») місце.

- Де найближче укриття в районі.

Потренуйтесь швидко йти туди до того, як вперше пролунає сигнал тривоги (разом з дитиною потрібно відпрацювати дії та рухи). Вдома це можна зробити у вигляді гри «хто перший добіжить у нашу схованку». А вже під час тривоги, заховати там щось, щоб дитина шукала «скарб» і відволікалась.

Покладіть у захищене місце матеріали для творчості (оригамі, розмальовки), навушники, підготуйте аудіоказки.

Дитину важливо призначити «відповідальною» за певні дії (нести в захищене місце пляшку з водою, пильнувати домашню тваринку, взяти свою іграшку). В захищеному місці можна тримати воду, печиво. Потрібно привчити себе, щоб телефон завжди був зарядженим. Вночі – щоб швидко орієнтуватись – поруч може бути ліхтарик.

Більше про те, як підготувати дитину, читайте в ілюстрованій методичці для дітей «Супергерої безпеки: Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій» – https://bit.ly/миготові-продітей

Також можна завантажити на телефон дихальні картки, які можуть стати в пригоді в критичні моменти і допоможуть вам та дитині стабілізуватись.

Якщо дитину лякають гучні звуки та сирена, може стати корисним наш матеріал «Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени й гучного гуркоту»

6. Обговоріть безпеку на вулиці

Це може бути абсолютно новою темою для дітей, але життєво важливою в прямому сенсі. Прочитайте статтю за посиланням https://www.unicef.org/ukraine/stories/mine-safety-rules-for-children , де детально розписано, як варто підходити до розмови з дітьми про мінну безпеку.

7. Влаштуйте спілкування з друзями

Дізнайтесь, хто з друзів дитини зараз є у вашому місці проживання, щоб зустрітись та відновити спілкування. Подумайте, як можна організувати дозвілля. Наприклад, UNICEF Ukraine облаштували точки «Спільно», в яких проводять різні активності та заняття для дітей і де також можна отримати допомогу.

Варто попередити дітей, що за цей рік всі змінилися. Дітям також варто сказати, що зараз нам потрібен час на «синхронізацію» з друзями – на те, щоби розповісти їм всі свої новини та дізнатися про те, що сталося в їхньому житті.

8. Потурбуйтесь і про своє коло підтримки

Важливо визначити для себе, хто є вашим «колом підтримки», кому можна зателефонувати, написати, до кого прийти, щоб відчути підтримку, якщо вона потрібна.

9. Розвивайте емпатію у дитини

Багато людей постраждали через війну не лише психологічно, а й фізично. Навчіть дитину коректно поводитися з людьми, що мають фізичні вади чи протези.

Поясніть дитині, що таке протез та звідки він з’явився, що люди з протезами абсолютно нормальні і, крім того, справжні герої. У дітей набагато менше стереотипів, ніж у дорослих.

10. Влаштуйте свято повернення

Повернення важливо відсвяткувати. Це допоможе дитині відкрити нову сторінку та знизить напругу. Можливо, пройтися вулицями, зробити домашню вечірку, піти в кіно – словом, зробити повернення додому сповненим приємних емоцій!

Загалом, будьте готові до різної реакції дитини та намагайтесь зрозуміти, що повернення додому може супроводжуватись змішаними почуттями – від радості до роздратування, тож ваша підтримка та прийняття буде дуже важливим.

Матеріал підготовлено МОЗ України в межах впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативою Олени Зеленської.