Досить часто у відповідях на питання «Що для вас означає психічне здоров’я?» люди говорять про щастя, гармонію, задоволеність життям, відсутність стресорів, істерик, сліз, злості та емоційних гойдалок. Все це — перелік суб’єктивних ознак добробуту. Втім, таке визначення веде нас до висновку, що психічне здоров’я — недосяжне або короткочасне.

Натомість ВООЗ та світова фахова спільнота підходять до визначення психічного здоров’я інакше: замість питання «Чи ви щасливі?» вони запитують «Чи ваше життя є наповненим?»

ВООЗ, зокрема, дала таке визначення: психічне здоров’я – це стан психічного добробуту, що дає змогу людині впоратися зі стресорами, усвідомлювати свої здібності, добре навчатися і працювати, робити свій внесок у життя громади. Психічне здоров’я передбачає змогу приймати рішення, будувати взаємини та бути суб’єктом у своєму житті, впливати на світ довкола.

Тобто йдеться не стільки про відсутність розладів чи їхніх симптомів і не про щастя як втілення всіх найкращих очікувань, скільки про змогу давати собі раду, втілювати власний потенціал і бути активним адекватним членом суспільства.

ВООЗ визначає психічне здоров’я невіддільною складовою здоров’я загального та наголошує, що воно є базовим правом людини. Ми всі маємо право на психічне здоров’я і піклування про нього. І залежить воно не лише від самої людини, а й від оточення, спільноти, подій, фінансового становища, системи охорони здоров’я, інфраструктури і навіть клімату.

Психічний добробут і психічне здоров’я

Що спільного у співачки та піаністки Ніни Сімон, виконавиці ролі Леї Орґани в «Зоряних війнах» Керрі Фішер та британського експрем'єра Уїнстона Черчилля? Біполярний афективний розлад (БАР). БАР — це складний в лікуванні та управлінні розлад, який може руйнувати життя: Ніна Сімон якийсь час жила на вулиці, хоча вже була відомою виконавицею. Він потребує довічної медикаментозної підтримки та ніколи не минає — БАР може тільки загострюватися чи бути у стані ремісії. Чи є це здоров’ям? Технічно, ні. Чи можливий психічний добробут у разі біполярного розладу? Так, можливий.

Життя із БАР, чи шизофренією, чи розладом із дефіцитом уважності і гіперактивності (РДУГ) тощо може – і має! – бути повноцінним. Себто люди з психічними розладами можуть відчувати психічний добробут, отримувати радість, задоволення і втіху, втілювати свої здібності, діяти згідно зі своїми цінностями, взаємодіяти з іншими людьми та бути активними членами суспільства.

Психічне здоров’я це про людину, а не суто про її медичну картку і набір симптомів. Власне, як і здоров’я загалом. Дійсно, наявність психічного розладу чи деменції з високою ймовірністю означає, що добробуту немає. А відсутність розладу чи навіть окремих симптомів часто збігається із відчуттям добробуту. Та можливі ще два варіанти: повноцінне життя за певного розладу і відсутність добробуту, навіть коли «все наче гаразд».

Саме тому нам так важливо донести до українців та українок поняття психічного добробуту і здоров’я — сподіваємося, хтось збагне, що вони в нього чи в неї є, а хтось побачить «червоні прапорці» там, де все здавалося «нормальним», та звернеться по допомогу.

У чому полягає добробут?

Психічний добробут описують ще за допомогою таких категорій:

- Автономія — ви самі приймаєте рішення і несете за них відповідальність.

- Компетентність — ви знаєте, у чому ваша сила й майстерність: що завгодно, від садівництва до активного емпатійного слухання.

- Належність до спільноти – ви знайшли «своїх» і плідно взаємодієте; у вас активна громадянська позиція.

- Позитивні взаємини з іншими — не всі люди викликають у вас приязнь і захоплення, та здебільшого ви добре ладнаєте з іншими й маєте здоровий емоційний зв’язок із близькими людьми.

- Особистісне зростання — приміром, ви навчилися добре давати раду ситуації, яка раніше була б для вас тупиковою.

- Сенс у житті — суб’єктивне відчуття, що все не дарма — і йдеться не про досягнення певного результату, а про цінність самого процесу.

- Прийняття себе — ви сміливо дивитеся в дзеркало, що відображає ваші особливості, чесноти, вади, вміння і діагнози та не відчуваєте болю й розчарування.

Психічний добробут означає здатність до усього спектру емоцій та доречного їх прояву. Це радість, сміх, сум, гнів, розпач, гордість, захоплення, приязнь, злість, страх тощо. Безпричинна ейфорія, постійна тривожність або повне збайдужіння ставлять під сумнів психічний добробут такої людини. Це так звані «червоні прапорці» — ще не діагноз, але привід самій людині чи оточенню звернути на це увагу.

Що визначає психічний добробут

Спробуємо пояснити на прикладі.

Одна й та сама садова гортензія матиме сині суцвіття в кислому ґрунті і рожеві, якщо її пересадити на лужний. А на нейтральному ґрунті її суцвіття будуть бежевими і не надто рясними. Якщо ж її посадити серед піску в дюнах на узбережжі, вона загине. А от сосни чудово почуваються в легких ґрунтах, та якщо пересадити хвойне деревце з лісу на балкон, воно навряд чи ростиме. Закладена в рослині генетика якнайкраще працює в оптимальних умовах, і тільки там рослина буде буяти. З нашою психікою — те саме.

Кожна людина має записану в генах програму, яка визначає межі наших можливостей, психічні, зокрема. Приміром, є люди, які генетично більш схильні до депресивних розладів, а є люди, які досить стійкі до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Від спадковості залежить 60-85% ймовірності прояву уже згаданого БАР. Така риса як невротичність, себто схильність до негативних емоцій, вразливості і тривожності, почасти зумовлена генетично. Робота мозку, спілкування нервових клітин між собою, їхня чутливість до сигналів — це, за кінцевим рахунком, результат взаємодії молекул. А інформація про них записана в генах.

Звісно, є певне уявлення про «норму», коли йдеться про особливості роботи мозку. При всій унікальності кожного є більш типові і менш типові риси. Зокрема, щодо людей, які мають розлади аутичного спектра (РАС) чи РДУГ вживають термін «нейровідмінні» — як антонім до «нейротипових». Наприклад, ми говоримо: «всі діти шумні і неслухняні», але з перспективи нейрофізіології деякі шумні і неслухняні настільки, що це не піддається засобам впливу, дієвих в разі більшості дітей. Адже робота і темпи розвитку їхнього мозку надто сильно відрізняється від середніх показників. Це нейровідмінність. Її собі не обирають, її не плекають батьки, і нейровідмінні люди теж варті психічного добробуту, як і решта.

З іншого боку, в жодному разі не йдеться про 100% генетичну природу психічної стійкості чи вразливості. Завжди є вплив умов життя, близького оточення, вивчених моделей поведінки, навіть харчування. За сприятливих обставин: емпатійні батьки, піклування в дитинстві і оточення людьми, що демонструють спокійну впевнену поведінку та вміють визначати свої кордони (так звана асертивна поведінка), матеріальний добробут і відсутність важких хвороб, наявність близьких людей і численних соціальних зв’язків, змога отримати кваліфіковану допомогу — є високі шанси на психічний добробут навіть із «невротичною генетикою».

Чи буде людина процвітати і жити наповненим життям, давати собі раду в стресових ситуаціях і витримувати травматичні події залежить не лише від генетики і прагнень самої людини, а й від усіх обставин життя, починаючи від вагітності матері. Саме тому настільки важливо піклуватися про психічне здоров’я на всіх рівнях: від особистого до державного. Родина, садочок, школа, робота, друзі, сусіди, громада, безбар’єрність, інклюзивність суспільства і громадського простору для нейровідмінних людей та людей із психічними розладами, доступність психологічної та психіатричної допомоги визначають психічний добробут кожного і кожної з нас.

Матеріал підготовлено МОЗ України в межах впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? за ініціативою Олени Зеленської.