У всьому світі проживає майже 250 мільйонів дітей, за даними ЮНІСЕФ від 2016 року, кожна десята дитина у світі в країнах і районах, які постраждали від збройного конфлікту. Сучасне суспільство є свідком безпрецедентної кількості переміщених осіб і найбільшої кількості смертей, пов’язаних із війною, з 1989 року (ООН, 2015). За різними оцінками, понад 2 млн дітей втратили життя за останнє десятиліття через військові конфлікти, крім цього, 9,9 мільйона дітей є біженцями й ще 19 мільйонів дітей є внутрішньо переміщеними особами (ECHO, 2016). У річному звіті Генерального секретаря ООН про дітей і збройні конфлікти було відзначено постійні серйозні занепокоєння щодо захисту дітей, які постраждали від збройних конфліктів, і посилення інтенсивності серйозних порушень щодо дітей у багатьох місцях, що постраждали від конфлікту (включаючи вбивство і каліцтва, вербування та використання дітей, сексуальне насильство, викрадення, напади на школи та лікарні, а також відмову у гуманітарному доступі). Свідками та учасниками всього цього на жаль в останні роки стали жителі України.

Природа сучасного конфлікту демонструє дедалі більший зсув у бік дестабілізаційних війн; тобто конфлікти все частіше ведуться всередині держав, і це зазвичай не обмежується окремими полями битви, а часто спрямоване на цивільне населення, разом з відповідною інфраструктурою. Суспільні мережі, громадські структури та процеси, системи обслуговування, релігійні інституції можуть бути пошкоджені або цілеспрямовано знищені. Таким чином, навіть за відчутності прямої загрози для життя та безпеки, індивідуального насильства та руйнувань, пов’язаних з воєнним конфліктом, збройні конфлікти впливають на всю соціальну екологію дітей.

На індивідуальному рівні вплив збройного конфлікту на фізичне, психічне і психосоціальне самопочуття дітей та молоді детально досліджено. Високий рівень симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), поведінкові та емоційні симптоми та розлади, проблеми зі сном, порушення гри, та психосоматичні симптоми зустрічаються у дітей та молоді, що постраждали від конфлікту.

Загальновідомо, що позитивне та сприятливе сімейне середовище має важливе значення для розвитку та добробуту дитини. Безпечний і послідовний догляд та піклування про дитину можуть відігравати вирішальну роль у допомозі дітям ефективно справлятися з впливом конфліктів і багатьох інших безперервних стресових факторів у цих середовищах. Проте, в умовах війни, батьки або ж опікуни також піддаються впливу конфлікту та іншим звичайним щоденним стресорам, що можуть мати високий рівень психопатології й можуть спричинювати труднощі у забезпеченні чуйного та ефективного батьківства. Існують дослідження, що батьки, які постраждали від конфлікту, часто мають труднощі у взаємодії з дітьми, стають менш чутливими та чуйними до потреб дітей і можуть бути менш ефективними у підтримці правил та встановленні кордонів. Крім того, з’являється все більше доказів того, що в умовах збройного конфлікту значною мірою зростає насильство у сім’ї. У сукупності ці результати свідчать про те, що сімейне середовище, а також батьківський добробут і поведінка батьків, зокрема, є ключовими посередниками щодо взаємозв’язку між збройним конфліктом та психічним здоров’ям дітей і їхнім психосоціальним добробутом.

Організація умов на рівні громад, такі як дитяча праця та бідність, негативно впливають на дітей і підвищують ризик зазнання ними шкоди. Під час кризи та військових конфліктів зростають ризики (насильство, експлуатація) щодо захисту дітей. Постійний конфлікт може змусити сім’ї та спільноти вдаватися до неконструктивних механізмів подолання, таких як ранній шлюб, який іноді використовується для захисту дівчат-підлітків від сексуального насильства.

Для вирішення безлічі проблем психосоціального та психічного здоров’я дітей у районах де відбувається збройний конфлікт, існує потреба в комплексних системах допомоги, які б об’єднували підходи до профілактики та лікування. Цього можна по-справжньому досягти лише за умови належного розгляду соціальних детермінант психічного здоров’я дітей. Варто запроваджувати систему догляду, яка буде об'єднувати адресну психосоціальну підтримку та психічну охорону здоров'я службами захисту дітей, які вирішують та запобігають проблемам дитини, зловживанню та нехтуванню, а також заходи, спрямовані на сприяння розвитку шкільного середовища, які будуть спільно спрямовані на покращення добробуту дітей та сприяння розвитку їхньої резистентності. Система допомоги має поєднувати в собі комплекс заходів, які діятимуть на різних рівнях дитячої екології та матимуть різну інтенсивність. Для усунення загальних перешкод для догляду, зокрема стигматизації та недостатнього вияву дітей, які потребують догляду.

Через обмеженість ресурсів існує розрив між можливістю надавати соціальні послуги з підтримки та потребою на них, а тому, будь-який пакет допомоги повинен бути масштабним, а не точковим.

Джерело: Збірник матеріалів https://ippi.org.ua/sites/default/files/kruglii_stil_17_travnya_2022.pdf за результатами роботи круглого столу «Захист прав дітей в умовах війни» до 110-річчя Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (м. Вінниця, 17 травня 2022 р.).