Терапевтична сила читання: перевірені книжки для дітей різного віку під час війни
Війна підриває у дитини відчуття довіри до дорослих і до світу, відчуття сталості й нормальності, хронології життя. У дітей не вистачає своїх слів, усвідомлення, досвіду, щоб зрозуміти та осмислити те, що відбувається. Допомогти можуть розмови з дорослими, а також хороші книги, які ословлюють та пояснюють події, показують, на що можна спертися і де брати сили для подолання труднощів, дозволяють впорядкувати складний досвід.
За словами дитячої письменниці Валентини Вздульської, персонажі створюють своєрідний кокон захищеності навколо маленького читача й відтворюють спільний досвід, відчуття єдності.
«Казки тепер — безпрограшний варіант. Ми всі тепер потребуємо щасливого фіналу й надії на чарівну силу. Це важливо для дітей, які вже починають розчаровуватися у величі батьків і яким потрібно спертися на силу супергероїв. Важливо, щоб казки не позбавляли героя внутрішньої сили, а допомагали відшукувати її в його особистих якостях і вміннях. Наприклад, герой може хоробро долати свої страхи і знайти власну силу в сміливості — і це стане його чарами більше, ніж, скажімо, уміння користуватися чарівною паличкою», — говорить Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня.
Проте фахівчиня застерігає: не будь-яка книжка про війну, навіть дитяча, може бути корисною й навіть безпечною. А тому, варто звертати увагу не лише на те, ЩО читати, але і на те ЯК і КОЛИ. Книги на складні теми фахівці радять читати разом із дітьми й бути уважними: попередньо передивлятись видання, Пам?ятати, що в гострому стані книжки можуть сприйматись ще гостріше. Обирати час, місце, враховувати досвід родини. Читати повільно і не на ніч.
Теми: евакуація, переселення, страх повітряної тривоги, завершення війни, сила, сила слабких.
Це погляд на війну очима тракторця Тора, який у перші дні вторгнення дивувався тому, що відбувалося навколо. Він лякався гучних звуків, переховувався, шукав, що ж він може зробити, щоби допомогти своїй країні. І в якийсь момент відчув свою суперсилу — допомагати іншим та оберігати тих, хто цього потребує. Тор побачив, що якщо робити те, що вмієш, то з кожною справою та дією можна ставати дедалі більшим. Закінчується книжка радістю та відновленням, поверненням у свої міста, відбудовою міст та відродженням мирного життя. І ми бачимо, що сила Тракторця вже потрібна саме в цих процесах. Як і наша сила.
Мар’яна Савка. Залізницею додому.
Теми: евакуація, повернення додому, Батьківщина, дружба.
Ця книжка — про шлях від страху до зцілення, про «повернення до себе», про дорогу й Дороги воєнного часу: дорогу в евакуацію і дорогу додому. Діти й дорослі можуть впізнати в цій історії себе і свої великі й маленькі зустрічі, дороги, втрати і здобутки. Книжка легка (не за сенсами, а за сприйняттям), а думки, закладені в неї, будуть супроводжувати навіть після читання — як настанови мудрого провідника у потязі, який каже своєчасні й глибокі слова, важливі й корисні пасажирам. Читання книжки варто доповнювати проговоренням власних спогадів. Можна читати й час від часу зупинятися разом із дитиною, зі словами: «А пам’ятаєш, як ми...?». У книжці є можливість малювати й виконувати прості арттерапевтичні практики.
Для дітей віком 5+
Валентина Захабура. Лео-Фу, або Я народився собакою.
Теми: евакуація, тато-військовий, ракетні обстріли, одужання після травми, подолання стресу.
Потішні історії цуценяти, яке зростає поруч із сім’єю. Кожен розділ дає милі описи щенячого життя. Веселого життя, навіть із котом-компаньйоном. Але коли до людей приходить війна — усе змінюється. Лео разом із дітьми й дорослими перечікує тривогу у ванній, йому здається, що звук тривоги — це крики величезної кількості котів. Також він спостерігає за тим, як знайомих дітей на вулиці стає все менше. Складна сцена, до якої важливо бути уважними під час читання (хоч авторка описує її дуже обережно), — це епізод, коли сусідка песика, яка разом із ним ходила до магазину, отримує від вибуху контузію, а людина поруч, імовірно, гине.
Для дітей віком 6+
Оксана Лущевська. Триматись за руки, сестричко.
Теми: сила слабких, розлучена родина, дружба, надія.
П’єса-діалог, яку можна зачитувати в ролях, а можна вивчити і поставити на сцені. Дійові особи — десятирічні Віта і Злата, двоюрідні сестри, які через війну не можуть зустрітися. Але вони не припиняють спілкування, обмінюються щирими повідомленнями, в яких діляться своїми думками, спостереженнями і мріями. Зараз нам дуже потрібні віршовані тексти. Завдяки ритму та чіткій структурі такі тексти самі працюють як техніка стабілізації.
Вагомий акцент: щоб триматися, потрібно знати своє коріння (дівчата з книжки пригадують, що «ми з роду великого Котигорошка, ми з роду великого Кожум’яки...» — вони називають героїв, яких діти знають як величних). Крім того, важливо відчувати свою опору. І те, що ми можемо бути поруч одне з одним, а також те, що залишається в нашому житті незмінним, — це і є, зокрема, нашими опорами.
Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог.
Це терапевтична книжка. Кожна історія тут пов’язана з найболючішими темами нашого воєнного часу, що під час читання стають більш цілісними у сприйнятті. Провідниками у зцілення стають речі та явища, що оживають, — і будинок, і рюкзак, і квітка, що залишилася сама вдома, і сирена, і навіть біль та ракета. Кожна історія має важливу будову: вона починається з реальності, з конкретної ситуації, яку ми бачимо і впізнаємо, а потім ми занурюємося у світ метафори, отримуємо новий досвід та відкриваємо новий погляд на сенси того, що проживаємо під час війни. І зрештою виходимо назовні з новою силою. Насправді ця книжка може стати терапевтичною не лише для дітей, а й для дорослих.
Ця книга — щоденник війни. Вести щоденник — це прекрасна терапевтична практика, яка допомагає вивільнити напругу. Головна героїня щодня занотовує свої спостереження, міркування і прості дії. Вона намагається відрефлексувати все, що відбувається навколо. Розмірковує над тим, яке саме зараз її місце, яка її роль, як змінюються стосунки з близькими, з друзями, як переживають війну ті, хто поруч. Під час війни багато дітей почуваються суб’єктивно більш одинокими. Спостерігаючи за героїнею, ми бачимо, які реакції у них можуть бути через це: дитина може вдатися у регрес, намагання стати малесенькою, повернути себе умовно в раннє дитинство, коли їй співали колискові й вона мала відчуття безпеки. Також у книжці обережно показані реакції та різні стани батьків і висвітлюється те, що дає можливість відчувати стійкість і надію, впливає на вибір переїхати в інше, безпечніше місце. Книжка закінчується порадами та практиками стабілізації від психологині.
Це книжка жанру «сайлент бук»: оповідь розгортається суто візуальними засобами, беж жодного слова. Дійова особа — дитина, яка поступово вибирається з тенет колючого дроту, проходить крізь сліди війни, крізь біль та фрустрацію від руйнувань, але завдяки світлу всередині себе та інших — проживає цей досвід і відновлюється з новими силами. Чорно-білі ілюстрації на початку історії поступово наповнюються світлом завдяки образу жовтого метелика, який аж сяє на монохромному фоні.
Візуальні образи діти можуть сприйняти по-різному, тож в обговоренні можна дізнатися, що саме вони побачили. Візуальні образи є надзвичайно сильними, тож якщо в дитини є переживання через ракетні обстріли чи руйнування, ця книжка може нагадати про травматичний досвід. Однак «Жовтий метелик» також є книгою про вихід із прірви негативних емоцій, про надію, силу слабких і про подолання життєвих складнощів.
Для дітей віком 9+
Ольга Куждіна. Детективна агенція «САМ» в Ужгороді.
Розповідь про перші місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну. П’ятеро дітей, двійко мам і одна бабуся змушені евакуюватися зі своїх домівок в Ужгород. Соня, Андрій і Марійка з Кривого Рогу — «кістяк» детективної агенції «САМ», а ще є Ілля, який став біженцем у Польщі й ніяк не може там адаптуватися. Діти поселяються у школі, сплять, тісненько притулившись одне до одного, на підлозі. Під час повітряних тривог ходять до укриттів. А між тривогами розплутують «неправильні» детективні загадки, ставлять концерти, хвилюються за рідних і волонтерять у ресторані, що годує новоприбулих.
Євген та Соломія Степаненки. Абетка війни.
Теми: тато-військовий, Батьківщина, волонтери, герої, діти на війні, евакуація, життя, смерть, свобода, повітряна тривога, фейк, ветерани, перемога.
Чесна розмова тата-військового зі своєю донечкою у форматі листування про війну та любов, смерть і життя, щастя і перемогу. Кожен лист дівчинка починає з літери абетки. Перший лист починається питанням «А коли закінчиться війна?». Відповіді на це та інші недитячі запитання доводиться шукати дорослим і нині. «Абетка війни» не вчить літер, це абетка сенсів. Ця мудра і щемка розмова найрідніших людей є чудовим прикладом та інструментом для дорослих у пошуках відповіді на питання «Як говорити з дітьми про війну і мир».
Після читання можна створити з дитиною свою «абетку» важливих питань чи абетку стійкості. Можна використати цю ідею, щоб обмінюватися короткими повідомленнями з близькими, які зараз на фронті, щоби підтримувати контакт і відчуття саме близькості.
Для дітей віком 10+
Олександр Корешков. Мій тато повернувся з війни.
Теми: тато військовий, поранення, біль, ПТСР, повернення з війни, зцілення.
Невеликий комікс, що має динамічний сюжет та чудові ілюстрації. Ця історія спрямована на допомогу в порозумінні сім’ям військових, адже участь у бойових діях — це досвід, який суттєво впливає на психіку людей, і їхнім родинам потрібно знати, що такі люди часом потребують особливого ставлення. Але так само і колишнім військовим доводиться наново звикати до цивільного життя, і для цього потрібно знати, як допомогти собі адаптуватися у нових умовах. Видання вчить, як родинам разом діяти на шляху повернення від війни до мирного життя.
Цей твір важливо продивитися самим військовим, бо він дозволяє усвідомити, що саме може стояти за їхніми реакціями. В коміксі є «техніка безпеки» для всієї родини, наприклад, розповідається, чого точно не можна робити (наприклад, підходити неочікувано, звертатися чи торкатися зі спини).
Для дітей віком 14+
Олена Максименко. Пси, які приручають людей.
Теми: подолання страху, переселення, ракетні обстріли, повернення додому, волонтери, добровольці, ПТСР, булінг, розлучення, смерть, руйнування будинку, дружба.
Ця книжка про те, як це — бути підлітком під час війни. Тут є багато важливих акцентів, про які необхідно поміркувати і пам’ятати. У простій для підлітків формі розповідається також про те, хто такі парамедики, що таке протокол MARCH, яка може бути терапія (за допомогою собак, коней), що таке ПТСР. У книжці йдеться про довіру, кризи в родинах, смерть, кохання, українську мову на Донбасі й силу, яка долає страх.
Для дітей віком 15+
Юлія Ілюха. Зеро.
Теми: переселення, відновлення справедливості, захист свого дому, ракетні обстріли, руйнування будинку, діти на війні, упередження, ненависть, булінг.
«Зеро» — це повість про Попелюшку, якби та народилася десь у 2000-х на Донеччині й зростала під час гібридної російсько-української війни. Головна героїня, п’ятнадцятирічна Ліля, мешкає з токсичною матір’ю в «сірій зоні». Ця книга є корисною для читання дорослими: у ній дуже докладно описано, якими ми не маємо бути поруч зі своїми дітьми, і як наші знецінювальні слова стануть їхніми внутрішніми голосами.
Для дітей віком 16+
Настя Мельниченко. Мій дім — війна.
Теми: евакуація, переселення, біль, втрата друга, відновлення справедливості, захист свого дому, походження зла, боротьба добра і зла.
«Мій дім — війна» Насті Мельниченко — болісний і чесний текст. Дія відбувається в Донецьку, щойно захопленому сепаратистами й російськими найманцями. Нова «влада» неприховано винищує все українське, будь-який прояв інакшості, переслідує дорослих і дітей. Головних героїв троє; один із них наприкінці гине за проукраїнську позицію в перший рік гібридної війни росії проти України. У ході розповіді ми спостерігаємо за тим, як здавлюється кільце тоталітаризму на щойно окупованих територіях. Люди не знають, хто свій, а хто чужий, бояться виходити на вулицю, бояться вільно говорити, чекають обшуків і тортур так само, як чекали їх у часи окупації України совєтським союзом.
Більше про видання для дітей, з описами та порадами до читання є у посібнику.
Довідка: посібник «Живі письменники. Як говорити з дітьми про війну та мир» створила команда експертів БараБука, ГО «Смарт освіта» за підтримки Українського інституту книги. Посібник містить:
- статті про терапію читання,
- загальне поняття роботи з виданнями,
- методики читання,
- підказки на поширені дитячі запитання про війну,
- добірку книжок з описами для дітей різного віку: теми, яких торкається твір, опис книги в контексті, коментарі психолога,
- к’юар-код на додаткові матеріали,
- до деяких з книг – безоплатний доступ на онлайн чи аудіоформат.
Посібник є продовженням започаткованої у 2019 році «Українським інститутом книги» акції #ЖивіПисьменники: https://aw.ubi.org.ua/
Новини 