Упродовж життя ми постійно щось або когось втрачаємо. Втрата – це неминуча частина нашого існування: ми втрачаємо сенси, гроші, роботу, стосунки й навіть близьких. Якщо ж втрата залишає простір для двозначності, пройти подібне випробування буває ще важче. Розповідаємо, що таке невизначена втрата та як проживати ситуації, коли чергуються надія та відчай.

Невизначена втрата – це особливий вид втрати, який пов’язанаий з невизначеністю, оскільки неможливо офіційно підтвердити факт смерті та провести ритуал прощання. Отже, втрату не можна прояснити або завершити. Її характерною ознакою є двозначність. Наприклад, якщо людина зникла безвісти під час бойових дій, найімовірніше, це спричинить невизначену втрату в її близьких. Такий стан супроводжується почуттям великого горя та невідомості.

Під час війни люди неодноразово можуть стикатися з невизначеною втратою. Наприклад, втратою впевненості в безпеці, у стабільному майбутньому чи втратою звичного способу життя. Однак це не завжди буде для них травматичною подією.

Здебільшого люди, чиї близькі зникли безвісти, не є хворими, але вони можуть мати такі симптоми. Наприклад, ознаки депресії, які заважають повсякденному функціонуванню, труднощі з пошуком сенсу, відкладення життя на потім, хронічний смуток, неприйняття смерті. Вони можуть відчувати багато сильних та часто протилежних почуттів – тривогу, безпорадність, почуття провини та надію.

Невизначена втрата може впливати на сімейне життя: збільшується кількість конфліктів, члени родини віддаляються, ролі в родині чи парі стають невизначеними тощо.

Переживати втрату важко зокрема й тому, що людині властиво створювати постійні зв’язки. Втрата близького або ж неможливість проводити з ним час у звичний спосіб змінює устрій життя. Тому важливо зосередитися на формуванні нових зв’язків та сенсів.

З невизначеною втратою зв’язок також може продовжуватись, але у зміненому вигляді. Для цього людям, які перебувають у стані невизначеної втрати, потрібно практикувати дихотомічне мислення. Наприклад: «Він зник, але я все ще відчуваю його присутність», чи «Я мушу сподіватись, але жити тут і зараз», або ж «Я сумую за домом, але радію новим можливостям за кордоном». Такий спосіб мислення буде давати відповідь одразу на кілька суперечливих почуттів, які відчуває людина.

Щоб швидше вийти з цього стану, доведеться переосмислити деякі уявлення про своє життя:

1. Осмисліть свою втрату.

Дайте собі відповіді на запитання: які подружні/сімейні ролі ви втратили? Які отримали? Як ви впоралися зі змінами? Які ще попереду? Якими були ваші сімейні ритуали до втрати? Як вони змінились? Чи визнає суспільство вашу втрату?

2. Усвідомте недостатність контролю.

Вам потрібно екстерналізувати провину, тобто усвідомити, що це сталось у силу незалежних від вас обставин. Навіть із хорошими людьми може трапитись щось погане, але це не спосіб кармічного покарання. Із часом це дозволить усвідомити, що проблеми не завжди мають вирішення або ж ви просто ніяк не можете вплинути на нього.

3. Реконструюйте свою ідентичність.

Люди з невизначеною втратою можуть перебувати в стані шокового оніміння. Допоміжним буде повернення до власних відчуттів: кордонів тіла, дихання, розуміння «де я зараз?», «хто є поряд?», «що відбувається з тими, хто поряд?», здатності ухвалювати рішення.

У такому випадку вимушено доведеться спробувати нові ролі та досвід. Зокрема, нові кордони в межах родини, нові правила та обов’язки. Це може бути виснажливим процесом, але зрештою дасть відчуття контролю над дійсністю.

4. Нормалізуйте змішані емоції.

Злість та гнів – це нормально. Проявляти гнів чи злість у недеструктивний для вас чи близьких спосіб можна та потрібно. Сприймайте змішані емоції як нормальне явище, але намагайтесь обговорювати їх на групових зустрічах у терапевтичних групах, з родиною або ж з фахівцем із ментального здоров’я.

5. Переосмисліть ваш зв’язок.

Важливі люди та місця залишаються частиною нашого життя навіть тоді, коли зв’язок втрачено. Тому визнання втрати може принести полегшення. Це допоможе зберегти в пам’яті важливі спогади і водночас жити далі.

Цей крок може бути особливо складним, коли в родині є протилежне ставлення до втрати – хтось змирився, а хтось чекає на зміни. Кожен член родини має право переживати втрату у свій спосіб. Для когось може стати нестерпним витримувати двозначність. Проте не варто переконувати інших у своєму баченні.

6. Знайдіть спільноту однодумців.

Для тих, чиї близькі зникли безвісти або переживають важку хворобу, буде корисним перебувати у групі людей зі схожим досвідом. Це допоможе їм почуватися в безпеці, отримати розуміння та визнання їхніх проблем.

Більше порад щодо збереження ментального здоров’я можна знайти на платформі «Ти як?» створеної у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської із впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я за посиланням https://howareu.com/. Тут розміщені аптечка самодопомоги, відеопосібники, освітні серіали, довідники тощо.