Психологічна допомога людям на місці лиха, одразу після терористичного акту або катастрофи, має велике значення. Характер та етапи такої допомоги, яка надається відповідними фахівцями, чітко прописані у затвердженому МОЗ України Уніфікованому клінічному протоколі первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації».

У зоні катастроф і терористичних актів першу психологічну допомогу можуть надавати лікарі екстреної медичної допомоги, підготовлені військовослужбовці та працівники служб швидкого реагування на надзвичайні ситуації та інші фахівці, які першими прибувають на місце катастрофи.

Перша психологічна допомога включає наступні етапи:

1. Встановлення контакту із пацієнтом у ненав’язливій і співчутливій манері. Для цього необхідно:

- назвати себе й описати свою роль;

- попросити дозволу поговорити;

- пояснити цілі розмови;

- запитати про нагальні потреби.

2. Забезпечення безпеки й фізичного комфорту:

- впевніться, що людина перебуває у фізичній безпеці, допоможіть зробити оточення безпечнішим, розпитайте про потребу в медикаментах чи інших необхідних засобах (окуляри, милиці та інше);

- поінформуйте щодо ситуації, пошуково-рятувальних робіт;

- запропонуйте забезпечити певний фізичний комфорт (щоб зменшити почуття безпорадності, бажано заохотити його подбати про такі чинники, як їжа, захист від вітру або освітлення);

- запропонуйте різні форми соціального комфорту та допоможіть зв’язатися з іншими постраждалими;

- захистіть пацієнта від додаткових травм і потенційних нагадувань про них.

3. Емоційна стабілізація.

Важливо поважати бажання пацієнта побути на самоті та дати йому кілька хвилин для цього, не робити активних спроб втрутитися, спокійно почекати, але залишатися поряд:

- скажіть, що ви поблизу, якщо будете потрібні, або повернетеся за кілька хвилин;

- запропонуйте свою підтримку і допоможіть постраждалій особі зосередити увагу на конкретних почуттях, думках і досяжних цілях;

- заручіться підтримкою родичів/друзів;

- відверто поговоріть про його нагальні проблеми або труднощі;

- надайте інформацію, яка допоможе йому зорієнтуватися в оточенні;

- попросіть вислухати вас, дивлячись вам в очі;

- за потреби поясніть, де він знаходиться;

- поговоріть про той аспект ситуації, який знаходиться під контролем, вселяє надію або має позитивний характер;

- запропонуйте робити повільні і глибокі вдихи та видихи;

- попросіть назвати п’ять нейтральних речей, які він може бачити, чути та відчувати.

4. Збирання інформації.

Варто з’ясувати інформацію про:

- нагальні потреби та проблеми постраждалих, які потребують вирішення, та необхідність негайного направлення до спеціалістів:

- характер і тяжкість пережитого досвіду;

- факт загибелі близької людини;

- тривоги щодо житейських обставин і загроз після катастрофи;

- розлуку з близькими або тривогу про їхню безпеку;

- фізичну хворобу, психічні розлади, потребу в медикаментозному лікуванні;

- втрати, зазнані в результаті катастрофи;

- потреби в додаткових допоміжних послугах.

5. Практична допомога для задоволення нагальних потреб пацієнта. Уточніть нагальні потреби, обговоріть план дій, дієво посприяйте пацієнтам.

6. Встановлення зв’язку із джерелами соціальної підтримки.

Важливим етапом психологічної допомоги є забезпечення зв’язку з основними особами, здатними надати підтримку (родичами тощо). Рекомендуйте пацієнтам звертатися за підтримкою до тих, хто зараз є на місці; обговоріть способи пошуку та надання підтримки; знайдіть можливих помічників; поясніть пацієнту, як він може допомогти іншим.

7. Надання інформації щодо стратегії подолання стресу:

- розкажіть пацієнту про стресові реакції та їх подолання;

- будуйте розмову навколо індивідуальних реакцій пацієнта;

- обговоріть можливі негативні та позитивні реакції. При цьому уникайте патологізації реакцій;

- обговоріть негативні та позитивні способи подолання стресових реакцій (зокрема, гніву, пригніченості, порушень сну).

8. З’єднання пацієнтів зі суміжними службами.

Допоможіть пацієнту відновити контакт зі суміжними службами та з установами, які надавали йому послуги до катастрофи, або які необхідні наразі:

- психіатрична допомога,

- медична допомога,

- духовна підтримка,

- дитячі соціальні служби, школи.

Перша психологічна допомога має на меті забезпечити безпеку пацієнта, встановити зв’язок із реабілітаційними ресурсами, послабити стресові реакції, допомогти пацієнту розвинути навички коротко- і довготривалого подолання стресу та зміцнити природну психологічну стійкість пацієнта.

Не рекомендується використовувати психологічний дебрифінг або проводити рутинні психологічні консультації після потенційно травматичної події. Найкращим підходом до надання допомоги людям після отримання ними потенційно травматичного досвіду є практична та емоційна підтримка, заохочення до адаптивних копінг-стратегій та соціальної підтримки.

Протокол