Управління почуттями: як емоційний інтелект може допомагати у часи війни
Війна щодня випробовує українців: іноді наші емоції зашкалюють, а часом зникають усі разом. Але чи можливо взагалі нічого не відчувати, і як дозволити собі проживати емоції?
Про це розказав експерт з емоційної грамотності Марк Брекетт у подкасті «Простими словами», створеного в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської – Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Його особистий досвід пошуку способів емоційної регуляції перетворився на цінний ресурс, яким він ділиться, підкреслюючи: кожен може навчитися розуміти й управляти своїми почуттями.
Концепція емоційного інтелекту
Вперше концепція емоційного інтелекту описана в 1990 році, здобула популярність завдяки книзі Девіда Ґоулмана «Емоційний інтелект» (1995). Марк Брекетт спрощено пояснює, що емоційний інтелект — це про те, як керувати почуттями, щоб досягати своїх цілей. За його словами, емоційний інтелект налічує п?ять навичок:
1. Розпізнати почуття.
2. Зрозуміти їх.
3. Дати їм назву.
4. Виразити емоції.
5. Врегулювати їх.
Чому треба контролювати внутрішній монолог
Іноді може здаватися, що ми не маємо влади над внутрішнім монологом, бо часто він витісняє все інше. Але, на переконання Брекетта, питання лише в практиці й нашому виборі. Акцентуючи, що людині під силу опанувати свої емоції й думки, експерт наводить цитату Віктора Франкла, який пережив голокост: «Між стимулом і реакцією є простір. У цьому просторі є наша сила вибирати нашу реакцію. У нашій відповіді — наше зростання й наша свобода».
У часи війни українці часто стикаються зі складними емоціями, які можуть змусити «вимкнути» емоції зовсім й діяти раціонально. Але Брекетт вважає, що люди не втрачають здатність відчувати як таку, радше йдеться про втрату здатності бути з цими почуттями. Тобто, коли людина говорить, що вона не відчуває нічого, найімовірніше, вона пригнічена й відчуває відчай, але не може знайти слів або сміливості, щоб цим поділитися.
Однак пригнічені емоції все одно знайдуть вихід назовні: через крик чи сльози, розлади харчової поведінки чи ненависть до себе, втечі від реальності тощо. Тому важливо навчитися підтримувати себе й інших через обговорення своїх переживань. Батьки та вчителі повинні бути готовими допомогти дітям розуміти свої емоції й формувати стратегії самопідтримки. І це мають бути не просто вказівки робити щось, а обережні розмови з питаннями та відповідями.
Щоби стишити внутрішній негативний голос, психолог радить зосереджуватися на позитивних аспектах свого життя: оточенні, роботі, родині та тому, що ви загалом маєте. Замість речей, які змушують погано ставитися до себе та підживлюють внутрішній негативний голос.
Як змінити самосприйняття
1. Змінювати обставини. Іноді, щоб рухатися вперед, потрібно змінити оточення, навіть якщо це важко через спогади або зв?язок із минулим.
2. Працювати з іншими людьми. Довіра й підтримка в спілкуванні допомагають долати труднощі. Підтримуючи інших, навіть у важкі часи, ми можемо відчути полегшення й поліпшити власний емоційний стан.
3. Плекати внутрішній потенціал. Здатність говорити собі: «Це почуття не назавжди. Сьогодні важкий день, але завтра буде краще» — ключ до подолання труднощів. Навички самопідтримки є важливими, адже в певний момент ми залишаємося сам на сам зі своїми емоціями.
Розвиток емоційного інтелекту є щоденною працею над собою. У контексті війни в Україні ці навички стають ще більш важливими. Контроль над емоціями, підтримка себе та інших, здатність змінювати обставини й самосприйняття — це ключові аспекти, які допоможуть нам зберігати психологічну стійкість і долати життєві виклики. Більше про те, як розвинути власну стійкість та про способи самопідтримки: https://howareu.com
Сезон «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» створено в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської з реалізації Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Проєкт впроваджено у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за підтримки ВООЗ.
Новини 