Діти, як і дорослі, можуть мати труднощі з психічним здоров’ям. Особливо в умовах війни, коли постійні повітряні тривоги, стрес і невизначеність впливають на вразливу психіку дитини. Поведінкові зміни, емоційні зриви, проблеми зі сном — це сигнали, що дитина може потребувати підтримки.

Розпізнати ці ознаки не завжди просто. У ранньому віці діти ще не вміють чітко висловлювати свої емоції або пояснювати, чому поводяться певним чином. Батькам важливо бути уважними до змін у поведінці, настрої чи звичках дитини.

Сигнали, що можуть свідчити про емоційні труднощі:

- Постійна засмученість упродовж двох або більше тижнів.

- Уникання спілкування, ізоляція.

- Емоційна нестабільність, спалахи гніву, дратівливість.

- Різкі зміни у звичках — сні, харчуванні, поведінці.

- Часті скарги на головний біль чи біль у животі без медичних причин.

- Проблеми з концентрацією, погіршення успішності.

- Відмова від школи чи звичних занять.

- Неконтрольована або ризикована поведінка, яка може нашкодити дитині чи іншим.

- Розмови про смерть або самогубство.

- Самоушкодження або згадки про нього.

Якщо ви помітили подібні ознаки — не відкладайте звернення до педіатра, сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я. Поговоріть з учителями, друзями, родичами або людьми, які доглядають за дитиною — їхні спостереження можуть допомогти фахівцеві краще зрозуміти ситуацію.

Особливості підліткового віку: чому важливо бути поруч

У підлітковому віці емоційні бурі — частина розвитку. Лімбічна система (відповідає за емоції) розвивається швидше, ніж префронтальна кора (логіка й самоконтроль), тому в цьому віці особливо висока схильність до ризикованої поведінки: експерименти з алкоголем і наркотиками, небезпечні «челенджі», пошук гострих відчуттів.

Що можуть зробити батьки:

- Будьте опорою. Підліткам потрібен дорослий, який залишається спокійним у складні моменти.

- Говоріть відверто. Без засудження чи моралі. Пояснюйте не лише що не можна, а чому саме.

- Пропонуйте альтернативи. Прагне адреналіну — запропонуйте спорт або волонтерство. Хоче самостійності — дайте вибір і відповідальність.

- Підтримуйте, не знецінюйте. Уникайте фраз на кшталт «не вигадуй». Краще: «Я бачу, що тобі важко. Хочеш поговорити?»

- Будьте присутні у цифровому житті. Обговорюйте контент, який переглядає дитина. Це турбота, а не контроль.