З нагоди реалізації проєкту «Просвіт пам’яті» медики Семенівської громади встановили інсталяції пам’яті у Семенівському ЦПМСД та у Погорільській ЛА ЗПСМ, де працювала загибла медична сестра ЗПСМ – Федоренко Ганна Олександрівна.

Ганна Федоренко народилася 23.03.1987 року в Білорусії. З трирічного віку проживала та виховувалась у родині тітки в селі Погорільці Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Після закінчення Погорільської загальноосвітньої школи поступила на навчання в Новгород-Сіверське медичне училище, по завершенню якого розпочала свій трудовий шлях на посаді сестри медичної в Прилуцькому районі.

«У 2011 році Ганна Федоренко повернулась в Семенівську ОТГ та почала працювати на посаді завідувача Старогутівським ФП, а з 2017 року – сестрою медичною загальної практики Погорільської ЛА ЗПСМ КНП «Семенівський центр первинної медико-санітарної допомоги», – розповідають медики Семенівського ЦПМСД. – Велику частину свого життя вона присвятила медицині, була надійною опорою для лікарів, справжнім прикладом людяності, професіоналізму та доброти. Її цінували і пацієнти, і колеги, які згадують її як світлу, чуйну людину, яка завжди була готова підтримати».

З 24.10.2024 року Ганна Федоренко була звільнена з Семенівського ЦПМСД у зв’язку з призовом на військову службу за контрактом із ЗСУ. Загинула медикиня 17.04.2025 року під час авіаудару по м. Чернігову з боку рф.

На утриманні у Ганни Федоренко перебували двоє дітей: Дорошенко В’ячеслав Володимирович, 2006 р.н. та Федоренко Юлія Олегівна, 2011 р.н.

За словами колег загиблої, станом на теперішній час, її син навчається у військовій академії, а дочка – перебуває під опікою у родичів.

Керівництво та персонал Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА приєднуються до працівників Семенівського ЦПМСД та схиляють голови в подяці Ганні Федоренко.

Медики на фронті та прифронтових територіях, які під обстрілами рятували наших воїнів. Медики в тилу, які працювали під час тривог, в операційних без світла, у бомбосховищах. Вони вдень і вночі боролися за життя маленьких і дорослих українців та українок. Проте, на жаль, загинули самі. І таких медпрацівників – сотні.

Вшановуємо всіх лікарів, медсестер, фельдшерів, водіїв, санітарів – кожного, хто пішов із життя, рятуючи інших. Їхні імена – назавжди в серці медичної спільноти.