Війна змінює кожного з нас. Щоправда, для тих, хто був на фронті, і тих, хто чекав у тилу, цей досвід дуже відрізняється. Саме через це, навіть після повернення ветерана чи ветеранки додому, у родинах нерідко виникають конфлікти.

Досвід бойових дій глибоко впливає на поведінку та психоемоційний стан людини. Тривала участь у бойових діях знижує рівень емпатії та загострює екзистенційні питання – те, що раніше надавало сенсу життя, може знецінитися, а проблеми, які в мирному житті ігнорувались, стають нестерпними.

Фахівці онлайн-платформи Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?» розповіли, що може допомогти нормалізувати стосунки в родині після возз’єднання.

По-перше тут треба розуміти, що тривала розлука впливає на обох партнерів. Приміром, дружина військовослужбовця під час відсутності чоловіка теж переосмислювала своє життя, пристосовуючись до нових реалій. Тому після возз’єднання родини можна говорити про зустріч двох нових людей зі спільним минулим.

Очевидно, що у цьому стані емоційне виснаження та напруженість нерідко призводять до проблем у комунікації. У врівноваженому чи ресурсному стані людина здатна спокійно реагувати на побутові конфлікти. У протилежному випадку будь-який тригер викликатиме роздратування.

Супутніми факторами можуть стати попередні проблеми у стосунках, а також неправильні очікування. Наприклад, під час перебування у небезпеці людина сподівається, що після повернення ситуація зміниться на краще. Родина ж, переживаючи власний травматичний досвід, очікує не лише на повернення його/її, а й на певні зміни в повсякденному житті – мовляв, повернеться і виконуватиме попередні або й нові обов’язки. Утім, ветеран/ветеранка передусім очікує на повернення до цивільного життя.

Варто зазначити, що родина відіграє ключову роль у процесі соціалізації після повернення військових з фронту. Якщо людина відчуває підтримку, адаптація проходить легше, тоді як нерозуміння може ускладнити цей шлях. Важливо зрозуміти, що миттєво повернутись до мирного життя не вдасться, а поведінка ветерана/ветеранки може змінитися. Серед таких змін можна виділити: фізичні (проблеми зі сном (безсоння, нічні жахіття), неконтрольовані реакції на згадки про воєнні події (тахікардія, проблеми з диханням, тремор), розлади травлення (відсутність апетиту або переїдання), головний біль); поведінкові (проблеми з пам’яттю, гостра реакція на гучні звуки, порушення концентрації уваги, уникнення людей, зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами (з метою розслабитися), постійна настороженість); емоційні (перепади настрою, нав’язливі думки про пережиті події та їх емоційне переживання, дратівливість та спалахи гніву, які не піддаються контролю, неможливість відчувати позитивні емоції).

Такі реакції зазвичай тривають до місяця. Довша тривалість може свідчити про наявність ПТСР. У такому разі необхідно звернутися до фахівця з ментального здоров’я (психолога, психотерапевта, психіатра).

То як же допомогти ветеранам та ветеранкам адаптуватися до мирного життя?

Насамперед важливо прийняти та усвідомити, що людина, яка повернулася з фронту, змінилася, і цей досвід залишиться з нею назавжди. Завдання родини – зробити так, щоб він став лише частиною життя.

1. Не намагайтеся прискорити події, а навпаки дайте рідній людині час для адаптації.

2. Старайтеся уникати гучних звуків, не гримайте дверима, особливо вночі. Не робіть різких рухів.

3. Усвідомте, що у людини з бойовим досвідом може змінитися система цінностей, а більшість речей із цивільного життя втрачають цінність.

4. Не обмежуйте спілкування з бойовими побратимами. Це дуже важливо для бійців, особливо у перші місяці після війни. Це середовище, де ветерани знаходять розуміння і можуть вільно говорити про те, що вони пережили.

5. Не знецінюйте їхній досвід. Людям, які повернулися з війни, потрібен різний час, щоб відновитися й повернутися до мирного життя.

6. З повагою ставтеся до особистих кордонів ветерана/ветеранки й не забувайте окреслювати свої.

7. Проявляйте терпіння, повагу та будьте спокійними. У сім’ї повинна панувати довірлива атмосфера.

8. Пам'ятайте, що замкнутість людини після повернення – це не обов'язково зміна почуттів чи байдужість до вас, а, ймовірно, відображення попереднього способу реагування на стрес чи труднощі.

Іноді рідні не можуть повністю зрозуміти, що пережила близька людина на війні. Якщо вона не готова говорити, не треба тиснути. Водночас не перебивайте, навіть якщо ви чули цю історію вже багато разів. Не вимагайте детальних розповідей про все пережите – це може викликати травматичні спогади. Почніть із нейтральних тем, а з часом, можливо, людина захоче поділитися з вами важкими й болісними спогадами.

Якщо ж ви помітили, що близька людина схильна до небезпечної поведінки, важливо звернути на це увагу. У випадку проблем зі зловживання алкоголем та наркотичними речовинами варто звернутися по допомогу до спеціалістів та залучити значущих для ветерана/ветеранки людей, наприклад побратимів.

У випадку сімейного насильства та конфліктів не варто відповідати агресією на агресію, але й не можна замовчувати проблему, адже ніхто не має права чинити насильство над іншою людиною.

Якщо агресивний стан близької людини переходить до насильства, зокрема неконтрольованого, це може становити загрозу для життя і здоров’я членів сім’ї. Така поведінка часто є наслідком психічних змін і потребує лікарського втручання.

Якщо ви відчуваєте загрозу, слід знайти безпечне місце та звернутися по допомогу до профільних організацій. Ви можете зателефонувати на національну гарячу лінію з протидії домашньому насиллю за номером 15-47 або на гарячу лінію для учасників війни та їхніх родичів за номером 0 800 501 212. Потрібно буде описати ситуацію, а спеціалісти скоординують ваші подальші кроки. Юридичну допомогу можна отримати у контакт-центрі системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.

Ставтеся уважно до власного здоров’я та здоров’я близьких! Якщо ви страждаєте панічними атаками чи безсонням, втратили інтерес до життя, маєте думки про самогубство – зверніться до психолога чи психотерапевта, які здатні надати вам якісну підтримку. Або ж поспілкуйтеся зі своїм сімейним лікарем.

Більше порад від фахівців, а також техніки самодопомоги можна знайти на онлайн-платформі Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?» за посиланням: https://howareu.com/