9 травня весь світ відзначатиме свято великої Перемоги у війні з нацистською Німеччиною. На Україні в роки війни загинув кожен шостий її мешканець. В Радянській армії знаходилось 200 тис. лікарів та 500 тис. середніх медичних працівників і санітарів. Наслідки діяльності військової медицини протягом війни: 72% поранених та 90% хворих солдат і офіцерів повернуто після лікування до лав армії. До когорти славних медиків належить і наш земляк Добичин Борис Дмитрович (05 травня 1898 року) уродженець смт. Сосниці, Сосницького району, Чернігівської області. Один з видатних хірургів тодішньої країни, доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби, головний хірург фронту в роки Другої світової війни. З 1939 по 1951 роки служив в рядах Радянської Армії.

Борис Дмитрович почав свою діяльність військового лікаря в роки радянсько-фінляндської війни на посаді начальника хірургічного відділення дивізійного госпіталю. В числі небагатьох військових лікарів за заслуги в організації хірургічної допомоги пораненим в роки цієї війни був нагороджений орденом Леніна. Потім Борис Дмитрович Добичин став начальником кафедри оперативної хірургії Куйбишевської військово-медичної академії, а в 1942 році призначається старшим інспектором-хірургом управління фронтового евакопункта Північно-західного фронту. З 1943 по 1945 роки обіймає посаду головного хірурга 4-го Українського фронту, а в 1945 році стає армійським хірургом 48-ої армії. Після закінчення війни призначений заступником начальника кафедри загальної хірургії Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова, де пропрацював до 1951 року і був звільнений з армії за станом здоров'я. Нагороджений Орденом Леніна, Орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеню, Орденом Червоної зірки, багатьма медалями.

В 1951 р. Борис Дмитрович очолив кафедру хірургії Іркутського медичного інституту. Він по праву вважається піонером грудної хірургії у Східному Сибірі та на Далекому Сході. Борисом Дмитровичем організовано нейрохірургічне відділення, він стає головним нейрохірургом Іркутської області. Перу Б. Д. Добичина належать більше 100 наукових праць, у тому числі 1 монографія. Під його редакцією випущено 17 збірників наукових праць і тезисів наукових конференцій. У роки Другої світової війни ним було написано більше 20 праць з різних питань воєнно-польової хірургії.

Борис Дмитрович був чудовим педагогом, під його керівництвом захищено біля 25 дисертацій, у тому числі 8 докторських. Його лекції відрізнялись чіткістю думки та глибоким змістом.

Помер Борис Дмитрович Добичин 14 вересня 1981 року. Його життєвий та творчий шлях є прикладом самовідданого служіння обраній професії.