У щелепно-лицевій ділянці спостерігаються злоякісні пухлини різних тканин, але переважають пухлини слизової оболонки. Вони можуть виникати на червоній облямівці губ, слизовій оболонці порожнини рота і язика.

Розвиток раку є досить тривалим процесом. Ця хвороба не виникає на здоровому ґрунті: кожен рак має свій передрак, або немає раку без передраку. Термін «передрак» вважається загальновизнаним.

Передрак – це місцеве (спадкове, вроджене або надбане) доброякісне захворювання епітелію шкіри, слизової оболон¬ки, яке розташовується в типових місцях, зазнає постійного подразнення і, будучи занедбаним, без лікування, може переходити в злоякісну пухлину.

Показовим стає значення передраку при локалізації процесу на слизових оболонках червоної облямівки губ і порожнини рота. Це пов’язано з доступністю спостереження за хворим і з тим, що більшість ракових пухлин цієї локалізації виникає внаслідок дії зовнішніх канцерогенних чинників.

Усі передраки розподіляються на облігатні (обов’язкові) та факультативні. Факультативні передраки у свою чергу діляться на факультативні передраки в широкому розумінні слова та факультативні передраки у вузькому розумінні.

Передракові стани в широкому розумінні характеризуються тим, що вірогідність їх малігнізації нижче 10% випадків. До них належать стареча атрофія шкіри, хронічні рентгенівські, радіаційні дерматити, дерматити, що викликані дією дьогтю, миш’яку; рубці, хронічні запальні процеси, в тому числі червоний вовчак, доброякісні пухлини та ін.

До факультативних передраків у вузькому розумінні належать старечий кератоз, кератоакантома, шкірний ріг, трофічні виразки. Вирогідність малігнізації – близько 20% - 30% випадків.

Виникнення передракових процесів указаних локалізацій спричиняють такі зовнішні впливи:

• метеорологічні чинники (інсоляція, обвітрювання);

• інші види променистої енергії (особливо іонізуюче випромінювання);

• дія високих та низьких температур (термічні опіки, обмороження);

• мікроопіки червоної облямівки під час тривалого куріння;

• тривалий контакт з хімічними канцерогенами (похідними нафти, кам’яного вугілля, отрутохімікатами, миш’яком);

• гострі та хронічні травми, механічні подразнення (хронічна травма губи каріозними зубами, чубуком люльки, мундштуком та ін.).

До факторів, які сприяють збільшенню захворюваності населення на передракові процеси й рак порожнини рота, належать: тривале подразнення слизової оболонки порожнини рота закладанням під язик насу та жування листя рослини бетель, паління тютюну, вживання міцних спиртних напоїв, відсутність гігієни порожнини рота, наявність зруйнованих зубів, недосконалих конструкцій зубних протезів, гальванічного струму при біметалевому протезуванні та ін.

Слід брати до уваги вік хворих, тому що більшість передракових змін виникає в похилому віці. Показова роль статі хворих: значне переважання передракових станів спостерігається у чоловіків.

Спадкові фактори при локалізації предраків у порожнині рота або на губі не відіграють суттєвої ролі.

Усі хворі з передпухлинними захворюваннями щелепно-лицьової ділянки мають перебувати на диспансерному спостереженні й лікуватись у лікарів-стоматологів. Хворі з облігатними передраками підлягають систематичному спостереженню в лікарів-онкологів. Лікування хворих на облігатні передраки переважно хірургічне. При хірургічному лікуванні передраків обов’язковим є ретельне гістологічне дослідження видалених тканин. Після проведеного радикального лікування передпухлинного захворювання хворим необхідне диспансерне спостереження протягом року. За відсутності рецидиву захворювання після закінчення однорічного терміну хворих знімають з диспансерного обліку.

Основні передракові захворювання

Пігментна ксеродерма. Для шкіри є облігатним передраковим захворюванням. Це спадково зумовлене захворювання шкіри, яке характеризується надмірною чутливістю до сонячного проміння. Унаслідок інсоляції в червоних плямах шкіри розвиваються атрофічні зміни, шкіра стає тонкою й блискучою, з’являються ділянки телеангіоектазій, плями, що нагадують ластовиння, бородавчасті розростання. Процес майже завжди перетворюється на рак.

Хвороба Боуена може розповсюджуватися на всьому тілі, але найчастіше вражає шкіру тулуба, шиї, обличчя, статевих органів та слизових оболонок. Характеризується утворенням папульозно-лускатих бляшок, добре обмежених, овальної або полігональної форми, жовтасто-червоного або жовто-коричнюватого кольору. Розміри бляшок – від 0,1 до 10 см. При пальпації бляшок визначається консистенція паперу або тонкого картону. Характерним є наявність атрофії тканини в центрі бляшки. При цьому відсутній перлинний вал як при базаліомах.

Еритроплазія Кейра є різновидом хвороби Боуена з локалізацією на слизових та напівслизових оболонках (порожнина рота, губи). Вогнище ураження чітко обмежене, червоного кольору, з оксамитною поверхнею. З еритроплазії рак розвивається швидше, ніж при хворобі Боуена.

Абразивний передраковий хейліт Манганотті – належить до облігатних передраків губ. Захворювання вражає тільки нижню губу, проявляючи себе у вигляді однієї чи декількох ерозій овальної або неправильної форми розмірами 0,5-1 см, часто з гладенькою, ніби полірованою, поверхнею, що має насичений червоний колір. Досить часто на поверхні ерозії виникають кірки (кров’янисті або серозні), які міцно утримуються на поверхні. Зняття кірок викликає незначну кровотечу, в той час як незначна травматизація ерозивної поверхні без кірок кровотечі не викликає. Часто спостерігається епітелізація ерозії, а потім рецидування. Ерозії частіше розташовані на боковій частині губи, інколи – в центрі. Малігнізація можлива в термін від декількох місяців до декількох років – з утворенням плоскоклітинного раку. Ознаки малігнізації: втрата тенденції до епітелізації, розростання на фоні ерозій утворень, схожих на грануляції, підвищення у вигляді валика країв ерозії, поява кровотечі з ерозій, ущільнення в основі ерозії, поява значного ороговіння безпосередньо навколо ерозії. Остаточно питання про можливу малігнізацію процесу може бути вирішене морфологічним дослідженням.

Бородавчастий або вузликовий передрак червоної облямівки губ. Захворювання зустрічається частіше в молодих людей. Як правило, утворення локалізується збоку від центру губи, переважно нижньої, в межах червоної облямівки. Клінічно утворення схоже з папіломою або бородавкою, маючи чітко окреслені межі. Елемент розміром від 4 мм до 1 см, напівкулястої форми, виступає над рівнем оточуючої червоної облямівки на 3-5 мм, має щільну консистенцію. Забарвлення змінюється від кольору нормальної червоної облямівки до застійно-червоного. У більшості хворих поверхня вузлика зазвичай вкрита невеликою кількістю лусочок, які міцно тримаються на поверхні, не знімаючись при зішкрябуванні. У таких випадках поверхня набуває сірувато-червоного кольору. Перебіг бородавчастого передраку досить швидкий. Малігнізація процесу може відбутися вже через 1-2 місяці після початку захворювання, хоча в деяких хворих цей процес триває до 1-3 років. Велике значення слід приділяти появі ущільнення в основі елементу та болючості, але ці ознаки можуть бути відсутніми в процесі малігнізації.

Диспансерне спостереження здійснюється як лікарем-стоматологом, так і онкологом, бо існує висока вірогідність малігнізації, якщо своєчасно не виконати видалення вогнища ураження в межах здорових тканин.

Обмежений передраковий гіперкератоз червоної облямівки губ. Від лейкоплакії обмежений передраковий гіперкератоз відрізняється перебігом процесу, оскільки він має значно більшу потенційну злоякісність порівняно з лейкоплакією і належить до облігатних передраків. На відміну від інших передраків, у цій групі переважають особи молодого й середнього віку. Процес також локалізується переважно на нижній губі, частіше приблизно посередині між центром губи й кутом рота. Клінічно обмежений передраковий гіперкератоз проявляється у вигляді обмеженої ділянки, розміром від 0,2 до 1,5 см, поверхня вогнища не здіймається над рівнем оточуючої червоної облямівки, а часто навпаки – здається дещо пониженою, запалою, оточеною тоненьким білястим валиком. Поверхня такої ділянки вкрита скопиченням щільно розташованих лусочок сіро-коричнюватого кольору. При пальпації вогнище безболісне, м’яке. Перебіг обмеженого передракового гіперкератозу повільніший порівняно з вузликовою формою передраку. Ділянки ураження можуть існувати без малігнізації впродовж декількох років, але інколи малігнізація може виникнути протягом першого року захворювання й навіть упродовж перших місяців.

Лейкоплакія. Порівняно з іншими формами передраків червоної облямівки і слизової оболонки порожнини рота лейкоплакія трапляється значно частіше – до 13% усіх захворювань слизової оболонки порожнини рота (дані ММСІ). Лейкоплакію характеризують як процес ороговіння слизової оболонки, що виникає, як правило, у відповідь на хронічні екзогенні або ендогенні подразнення, й супроводжується запаленням строми. Середній вік хворих на лейкоплакію – 40-50 років, частіше страждають чоловіки. Відбувається ураження слизової оболонки щік, рідше процес локалізується на губах та язиці. Інколи можуть з’являтися тріщини та ерозії – ерозивна лейкоплакія. Ерозії та тріщини супроводжуються кровотечами, неприємними суб’єктивними відчуттями. Ознаки малігнізації: поява ущільнення в основі ерозії, кровоточивість з ерозованої поверхні, поява сосочкових розростань на поверхні ерозії, швидке збільшення поверхні ерозії.

Папілома – доброякісна пухлина, що розвивається з покривного епітелію і зустрічається в усіх органах, що мають покривний епітелій, у тому числі на слизовій оболонці порожнини рота й губ. Папілома є розростанням сосочків сполучної тканини. Зазвичай пухлина росте на ніжці, хоча може мати й широку основу. Розміри її становлять від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Вона зберігає колір слизової оболонки, але при значному ороговінні набуває білястого або бруднувато-сірого кольору. На поверхні папілом можуть виникати виразки, особливо внаслідок травматизації, що призводить до появи кровотечі. Про початок малігнізації папілом свідчать такі клінічні ознаки: ущільнення папіломи, посилення процесів ороговіння на її поверхні, ущільнення ніжки папіломи та її основи, поява неприємних суб’єктивних відчуттів.

Шкірний ріг належить до групи захворювань шкіри незапального характеру. Клінічно це утворення у вигляді конуса, циліндра чи розгалужене утворення, що складається із щільних рогових мас бруднувато-сірого або коричнювато-сірого кольору, міцно спаяне зі своєю основою. Розміри шкірного рогу найчастіше в межах 0,5 - 1 см. Локалізується переважно на шкірі обличчя, але досить часто трапляються ураження червоної облямівки губи. Шкірний ріг може виникати як на зовнішньо незмінній шкірі та червоній облямівці, так і на фоні лейкоплакії, червоного плоского лишаю та червоного вовчака, на рубцях та ін. Шкірний ріг є факультативним передраковим захворюванням з більшою потенційною злоякісністю. Клінічними ознаками початку малігнізації шкірного рогу є поява запалення в тканинах навколо нього, ущільнення основи, раптове прискорення процесів ороговіння. Діагностика шкірного рога неважка, оскільки він має характерну клінічну картину.

Кератоакантома. Локалізується на відкритих ділянках шкіри, інколи – на червоній облямівці губ, частіше нижньої. Переважно хворіють чоловіки. Інколи відбувається малігнізація процесу. Найчастіше пухлина має напівсферичну форму, щільну консистенцію, помітно виділяється над поверхнею шкіри або губи. У центральній частині кератоакантоми добре помітне вдавлення у вигляді лійки або кратера, заповнене роговими масами. Уся пухлина має сірувато-коричневий колір, а рогові маси – сірий. Рогові маси легко очищуються, після чого оголюється сухе дно з папілярними утвореннями і щільним валиком по краю кратера. Кровотечі після видалення рогових мас не спостерігається. Кератоакантома не спаяна з оточуючими тканинами, рухома. У випадку малігнізації кератоакантоми ущільнюються пухлина та її основа, зменшуються рогові нашарування в центрі пухлини, збільшується деструкція, вивертаються краї кратера.