Злоякісні новоутворення щорічно призводять до смерті понад 5 млн. людей у світі. Ця патологія, на жаль, має тенденцію зростати. Наша країна теж не виняток. В Україні за останні 10 років кількість хворих із злоякісними процесами зросла в 1,6 рази.

Серед всіх хворих з онкологією частка пацієнтів з раком ЛОР-органів становить 23%. Перше місце посідає рак гортані – 49,5-51,5%, на другому місці знаходяться пухлини глотки (гортанної, ротової й носової її частин) – 40,5-42%, третє місце займають злоякісні новоутворення носа і навколоносових пазух – 3,5-4,7%. Злоякісні пухлини вуха становлять 2,4-2,8%.

Спостерігається різниця у структурі ЛОР-онкологічної захворюваності чоловічого та жіночого населення. Так, у чоловіків перше місце посів рак гортані – 52,73%, друге – глотки (переважно гортанної та ротової частини – 41,53%), у жінок навпаки: на першому місці – пухлини глотки (в основному носової і ротової частин – 46,05%, на другому новоутворення гортані – 19,73%).

Невиразність і бідність клінічної симптоматики та недостатня онкологічна настороженість, як населення так і медичних працівників, призводять до того, що в нашій країні більш як у 60% спостереження злоякісні новоутворення ЛОР-органів діагностуються на занедбаних (ІІІ і IV) стадіях розвитку захворювання.

Надзвичайно важливим є питання про принципи ранньої діагностики злоякісних новоутворень ЛОР-органів. Причинами несвоєчасної діагностики злоякісних новоутворень ЛОР-органів є пізнє звернення хворих за медичною допомогою, відсутність онконастороженості у практикуючих оториноларингологів, неефективне лікування передракових захворювань.

Труднощі своєчасної діагностики злоякісних новоутворень ЛОР-органів пов’язані також з великою кількістю інфільтративних (ендофітних та змішаних) пухлин, що зумовлює досить значний рівень (13-16%) хибнонегативних гістологічних висновків.

Не викликає сумніву необхідність застосування комплексу методів дослідження під час проведення своєчасної (якомога ранньої) діагностики злоякісних пухлин ЛОР-органів.

В онкоотоларингологічній практиці, як і в онкології взагалі, широко застосовуються різноманітні методи обстеження хворих із пухлинними процесами: детально зібраний анамнез життя і захворювання, огляд хворого, пальпація органів і тканин, оцінка стану реґіонарних лімфатичних вузлів, ендоскопічне (фіброларингоскопія, яка дозволяє взяти невеликий фрагмент пухлини на дослідження) та ультразвукове дослідження, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографії.

Нині можна вважати аксіомою той факт, що ефективність лікування хворих зі злоякісним процесом і прогноз зумовлюються насамперед своєчасною діагностикою захворювання, визначенням меж поширення, ураження та адекватними лікувальними заходами.

Для лікування хворих на злоякісні пухлини ЛОР-органів застосовуються такі види лікування, як хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне.

Вибір того чи іншого виду та складання плану лікування зумовлені локалізацією та поширеністю процесу, гістологічною будовою пухлини, супутньою патологією, а також загальним станом хворого.

Підхід до кожного онкологічного хворого повинен бути індивідуальним, і планування лікування колегіально повинна здійснювати група спеціалістів: онкоотоларинголог, радіолог, хіміотерапевт.