У 1938 році молодий акушер-гінеколог Яків Слупський став першим кандидатом медичних наук на Чернігівщині, захистивши дисертацію за темою «10 років роботи (1926 – 1935) гінекологічного відділення Чернігівської лікарні», яка узагальнювала історію розвитку акушерсько-гінекологічної допомоги на Чернігівщині та досвід комбінованого глинолікування запальних захворювань жіночих статевих органів.

Нині у фондах Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки зберігається наукова доповідь Якова Слупського «Внематочная беременность за 25 лет работы гинекологического отделения Черниговской городской больницы (466 случаев). Доложено 24.05.1961 г.». Доповідь починається так: «25 лет я заведовал гинекологическим отделением городской больницы. За это время (до половины мая 1949 г.) в отделении было 466 больных с внематочной беременностью. Почти все оперированы мною». Вже маючи ступінь кандидата медичних наук, звання «Заслужений лікар України», він не зупинявся на досягнутому. Мав зв’язки з професором К. П. Улезько-Строгановою, уродженкою Чернігова. Як надруковано в роботі Якова Миколайовича: «Все микропрепараты изготовлены и консультированы с профессором Ауаром в его лаборатории в Киеве, а некоторые показаны профессору К. П. Улезко-Строгановой в Ленинграде».

А починалася трудова діяльність Якова Миколайовича у далекому 1910 році, коли він з відзнакою закінчив Томський медичний університет. У неспокійні передреволюційні часи самостійну практику розпочав як військовий лікар. А з 1925 року він на Чернігівщині. Чверть віку завідував гінекологічним відділенням міської лікарні. За цей час ним було зроблено понад 30 тисяч операцій. З 1949 року Яків Миколайович був головним акушером-гінекологом Чернігівського відділу охорони здоров’я. 25 років викладав у Чернігівському медичному училищі (нині Чернігівський базовий

медичний коледж), мав низку наукових праць, серед яких безцінними є краєзнавчі роботи з історії медицини «З історії охорони здоров’я на Чернігівщині» (1934–1941), «Тридцять років радянській охороні здоров’я і 60 років спеціалізованої допомоги на Чернігівщині» (1947), «К вопросу об истории Черниговской городской больницы» (1948), «К вопросу о развитии здравоохранения на Черниговщине» (1962) та інші.

Яків Миколайович віддано працював на медичній ниві і лише у віці 79 років спромігся піти на пенсію. Працю заслуженого лікаря України відзначено орденами Леніна, «Знаком Пошани», безліччю подяк та грамот